З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою

С%=(В+В1)*100/(М3+М0),

де В – сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця; В1 – сума відхилення за звітний місяць; М3 – вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця; М0 – вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.

Шляхом множення вартості витрачених у виробництві запасів за обліковими цінами на визначений середній процент відхилення і ділення на 100 визначають суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від облікових цін списують з кредиту аналогічного рахунка „Транспортно-заготівельні витрати” (або рахунок „Відхилення між плановою і фактичною собівартістю запасів”) на дебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими цінами (тобто дебет рахунків 23 „Виробництво”, 91 „Загальновиробничі витрати”, 92 „Адміністративні витрати”, „Витрати на збут” та ін). Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконання робіт, послуг) матеріали включаються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі).

У практиці обліку для визначення суми відхилення від облікових цін запасів, використаних у виробництві, складають такий розрахунок:

Положенням (стандартом) 9 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають:

малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або операційного циклу, якщо він не більше року.

Тобто до малоцінних і швидкозношуваних належать предмети, які мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат виробництва або обігу шляхом нарахування амортизації недоцільно. Тому такі предмети. Незалежно від вартості, визначаються малоцінними і швидкозношуваними й облікуються як записи. Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк корисного використання яких не більше року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів.

Організація обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного року (або одного операційного циклу) повинна повністю ґрунтуватись на Положенні (стандарті) 9, згідно з яким первинною вартістю таких предметів у складі інших запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних затрат:

суми, що сплачуються згідно з договору постачальнику (продавцю), за вирахуванням не прямих податків;

суми ввізного мита;

суми не прямих податків у зв’язку з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (факту), за навантажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання), включаючи затрати по страхуванню ризиків транспортування запасів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланових цілях.

Облік наявності і руху таких предметів ведуть на рахунку 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети” за первинною вартістю їх придбання або виготовлення.

Оприбуткування підприємством малоцінних і швидкозношуваних предметів, одержаних з інших джерел, у бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети” і кредиту рахунків:

40 „Статутний капітал”

23 „Виробництво”

745 „Доход від безоплатно одержаних активів”

Аналітичний облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться за виданими предметів (однорідними групами), установленими виходячи з потреб підприємства.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які передані в експлуатацію, згідно з Положенням (стандартом) 9 виключається із складу активів (списується з балансу). При цьому в бухгалтерському обліку робиться запис по кредиту рахунка 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети” і дебету рахунків:

23 „Виробництво”, 91 „Загальновиробничі витрати”, 92 „Адміністративні витрати”, 93 „Витрати на збут”, 949 „Інші витрати операційної діяльності”.

Повернені на склад з експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання, прибуткуються за первинною вартістю на дебет рахунка 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети” в кореспонденції з кредитом рахунка 719 „Інші доходи від операційного діяльності”. Предмети, що прийшли до непридатності, на підставі актів про вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів прибуткується на дебет рахунка 209 „Інші матеріали” в кореспонденції з кредитом рахунка 719 „Інші доходи від операційної діяльності”.

5.Облік праці та її оплати.

У Верховинському районному лісгоспі працює 200 чоловік. Вони поділяються на інженерно-технічний персонал, службовців, майстрів лісу, цеховий персонал та молодший обслуговуючий персонал.

На підприємстві застосовуються дві форми оплати праці -- відрядна та погодинна. Погодинна форма праці застосовується для нарахування заробітної плати працівникам апарату і зхдійснюється відповідно до штатного розпису (дод.5.1. і 5.2.). Первинним документом відпрацьованого часу є табель використання робочого часу (дод.5.3.). На основі даних табелю (кількості відпрацьованих днів) і посадового окладу нараховується заробітна плата працівникам.

Погодинна форма застосовується і для оплати праці деяких працівників лісопильного цеху. Вона здійснюється відповідно до розцінок по Верховинському районному лісгоспу на погодинну оплату праці працівників відповідно до розряду з 1.02.02 р. (дод.5.4.). Первинним документом обліку відпрацьованого часу є табель виходу на роботу за вересень 2002 р. (дод. 5.5). На основі даних табелю та з урахуванням розцінок працівникам нараховується заробітна плата.

Відрядна форма оплати праці використовується на лісозаготівельних, лісопильних та деревообробних роботах.

Оплата праці на лісозаготівельних роботах нараховується відповідно договірних цін. які вказані в карті технологічного пройцесу розробки лісосіки (дод.5.6). Карта складається окремо по кожній лісосіці на період її розробки. Первинним документом з обліку відпрацьованого часу і виробітку є Наряд № 136, в якому вказується комплекс проведених робіт, розцінки (згіднотехкарт) і використання робочого