опис ринку об'єктів інтелектуальної власності (галузі й на-прямки застосування об'єктів інтелектуальної власності за функці-ональними ознаками і (або) способом застосування, географія збуту, місткість ринку збуту тощо);—

витрати, пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності (на придбання майнових прав; на використання у виробництві й організації випуску товарів, на правову та інші види охорони; на страхування ризиків здійснення проектів із використанням об'єктів інтелектуальної власності тощо);—

собівартість і ціна одиниці товару з використанням об'єктів інтелектуальної власності;—

ризики, що пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності;—

чистий прибуток від використання об'єктів інтелектуальної власності.

Звіт (або акт) про оцінку вартості нематеріальних активів — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами оцінки і містить:—

вступ, що в ньому викладено мету оцінки, підстави для про-ведення оцінки, відомості про оцінювача, зазначено дату оцінки;—

опис об'єктів інтелектуальної власності, що оцінюються, відо-мості щодо їхньої правової охорони, дані про строки, регіони та сфери дії прав;—

характеристику видів вартості конкретних об'єктів інтелек-туальної власності;—

обґрунтування методу оцінки;—

аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її отримання;—

повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів,, а також обмеження щодо застосування отриманого результату; —

інші потрібні відомості щодо оцінки.

За визначення вартості окремих об'єктів інтелек-туальної власності та нематеріальних активів в цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки ви-користовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохід-ний), ринковий. У межах кожного з цих підходів, у свою чергу, можна виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематерк, альних активів. Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років. При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки: —

виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності; —

витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;

— визначається нарахована величина амортизації об'єкта інте-лектуальної власності;—

вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогіч-ної корисності або аналогічної споживної вартості.

Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікаль-них нематеріальних активів є метод відновної вартості. Віднов-на вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Звичайно, роз-рахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньогалузеву вартість робочої сили відповідної кваліфікації.

Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що еко-номічна цінність конкретного активу на поточний момент обумов-лена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. Прибутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізації прибутків, дискон-тування майбутніх грошових прибутків, залишкових прибутків.

Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:—

виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;—

визначення ставки капіталізації чистого прибутку;—

розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:—

оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і ве-личину амортизації цього об'єкта;—

визначення ставки дисконтування;—

розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;—

додавання до отриманого результату вартості об'єкта інте-лектуальної власності, приведеної до поточного періоду.

Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів ре-алізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.

Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю ана-логічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу: —

збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності;—

визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єкти інтелектуальної власності;—

коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння;—

визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реаль-ними угодами.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визна-чається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної влас-ності. Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе. Цю частину виручки і вважають додатковим прибутком, який ство-рюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових по-токів, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.

Нематеріальні активи підприємства також підлягають аморти-зації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10%.