Основні поняття економіки підприємства

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Нормування праці – 1) процес визначення об’єктивно необхідних затрат робочого часу (норм) в усіх сферах діяльності людини;

2) різновид практичної діяльності людини (фах);

3) одна з виробничих функцій конкретного структурного підрозділу організації або посадової особи (нормувальника);

4) галузь наукових знань як відносно автономна частина науки з організації праці;

5) навчальна дисципліна, що викладається у навчальних закладах.

Процес нормування праці – сукупність здійснення організаційно-технічних заходів, щодо вивчення, обґрунтування, визначення і впровадження у виробництво норм праці.

Норма праці – конкретна форма впровадження міри праці, тобто кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи, конкретним робітником у конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Об’єкт нормування праці – 1) будь яка доцільна діяльність людини, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Принципи нормування праці – загально-вихідні, сталі правила і положення, на яких базується нормування як галузь наукових знань і конкретна функція управління виробництвом. До них належать: 1) науковість; 2) об’єктивність; 3) оптимальність; 4) динамічність; 5) прогресивність.

Функції нормування праці – відокремлені напрями процесу нормування, реалізація яких розкриває сутність та призначення норм праці.

Виробничий процес – сукупність цілеспрямованих технологічних і трудових дій, у результаті якої предмети праці під впливом процесу праці перетворюються на продукти праці.

Об’єкт нормування праці – 2) це такий відрізок трудового процесу у часі, який характеризується технологічною завершеністю.

Етапи спостереження – окремі організаційно необхідні підходи здійснення методики проведення вивчення затрат робочого часу (підготовка, спостереження, обробка даних, аналіз отриманих результатів).

Нормативні матеріали – комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці аналітично-розрахунковим методом.

Норма часу – кількість робочого часу, необхідного для виконання конкретної роботи (операції) за певних організаційно-технічних умов.

Норма виробітку – кількість одиниць продукції в натуральних показниках, яку має виготовити робітник за певний проміжок робочого часу (година, зміна, декада, місяць), виходячи з установленої норми часу.

Облік виконання норм – форма контролю якості чинних норм праці, коли визначається середній рівень виконання норм часу (виробітку) за професіями, тарифними розрядами, дільницями і цехами.

Оцінка якості нормування праці – одне з головних завдань оперативного та цільового аналізу господарської діяльності. Аналізу підлягають: 1) стан і рівень нормування в організації; 2) якість чинних норм затрат праці.

Перегляд діючих норм – одна з форм поточної роботи нормувальників, головною метою якої є приведення затрат живої праці у відповідність до організаційно-технічних умов, що могли змінитись з часу встановлення норм.

Централізована форма управління нормуванням – одна з форм управління нормуванням, коли відповідальність за якість норм і робота з установлення, обліку і впровадження норм праці сконцентрована в єдиному центрі (відділі, бюро, групі).

Центри продуктивності – передова форма управління та організації нормування праці, яка передбачає об’єднання зусиль технологів, економістів, нормувальників для комплексної розробки типових технологій і трудових процесів, карт організації праці з використанням обчислювальної техніки.

Подача різального інструменту – відстань переміщення інструменту відносно оброблювальної поверхні заготовки, або відповідне переміщення заготовки відносно інструменту.

Децентралізована форма управління нормуванням – одна з форм управління нормуванням, яка передбачає наявність кількох автономних центрів виробничих підрозділів, що мають замкнутий цикл і виробляють готову продукцію.

Змішана форма управління нормуванням – одна з форм управління нормуванням, яка передбачає, з одного боку, наявність єдиного організаційно-методичного центру з питань нормування (елемент централізованої форми), з іншого боку, у великих підрозділах (цехах, філіях) створюється бюро організації та нормування праці.

Облік діючих норм – оперативна робота нормувальників з обліку наявних норм за кожною операцією, окремими вузлами і деталями, технологічними процесами, кожним виробом на кожній дільниці і цеху. Початковими документами: організаційно-технологічна карта та облікові відомості поопераційних норм часу, на яких базуються дані державної статистичної звітності.

Припуск – товщина шару металу, який необхідно зняти при обробці заготовки.

Швидкість різання – інтенсивність переміщення різального інструменту відносно оброблюваної поверхні за одиницю часу.

Чинники які впливають на працездатність – це перелік показників, які характеризують: фізичні зусилля, нервове напруження, темп роботи, робочу позу, монотонність праці, мікроклімат у робочому приміщенні, освітлення робочої зони тощо.

Аналітично-дослідний метод – установлення норми праці на основі дослідження масових фотохронометражних спостережень і проведення спеціальних розрахунків.

Аналітично-розрахунковий метод – основний метод установлення норм праці на основі існуючих нормативних матеріалів, що гарантує розробку технічно обґрунтованих норм праці.

Досвідний спосіб – визначення норми на основі суб’єктивної оцінки нормувальника (майстра, технолога).

Метод нормування – чітко визначений у методичному відношенні підхід до встановлення норм праці тим чи іншим способом.

Порівняльний спосіб – визначення норм за аналогією, шляхом порівняння кількох визначальних параметрів з тією деталлю на яку норма вже встановлена.

Масове виробництво – тип виробництва, який характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску продукції, яка безперервно виробляється протягом тривалого часу.

Одиничне виробництво – тип виробництва який характеризується широкою номенклатурою продукції і малим обсягом її випуску.

Серійне виробництво – тип виробництва, який характеризується обмеженою номенклатурою і відносно великим обсягом випуску продукції, яка виробляється періодично повторюваними партіями.

Виробнича потужність – максимально можливий випуск продукції у номенклатурі та асортименті при повному використанні виробничого обладнання та виробничих площ з урахуванням застосування передової техніки виробництва і наукової організації праці.

Технічний розвиток підприємства – сукупність