Виробнича інфраструктура – комплекс галузей господарства, які обслуговують сфера матеріального виробництва.

Валова продукція – вартісний показник, який характеризує загальний показник промислово-виробничої діяльності підприємства. До її складу включають: готову продукцію; напівфабрикати, які відпускаються на сторону; вартість промислових робіт і послуг; залишки незавершеного виробництва, інструментів і приладів.

Сертифікація – дія, яка за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності підтверджує, що продукція або послуга відповідає певному стандарту або іншому нормативно-технічному документу.

Стандартизація – діяльність із встановлення норм, правил і характеристик (вимог) з метою забезпечення якості продукції (послуг).

Товарна продукція – економічний показник, який характеризує у грошовому вигляді обсяг виробленої та готової до реалізації продукції. До її складу включають: вартість вироблених за даний період (зданих на склад) та призначених для реалізації на сторону готових виробів; вартість робіт і послуг промислового характеру, які виконуються сторонніми організаціями; вартість напівфабрикатів власного виробництва, які реалізуються на сторону.

Мотивація – спонукальна причина, привід до будь-якої дії.

Внутрішня норма дохідності інвестицій – дисконтна ставка, за якої чистий приведений дохід дорівнює нулю.

Інвестиції – вкладення капіталу в підприємницьку діяльність з метою забезпечення його збільшення у майбутньому.

Індекс рентабельності інвестицій – показник оцінки ефективності інвестицій, який визначається як відношення суми дисконтованих грошових потоків за весь інвестиційний період до суми дисконтованих інвестицій.

Реальні інвестиції – вкладення капіталу в матеріальні та нематеріальні активи підприємства.

Термін окупності інвестицій – показник ефективності інвестицій, що характеризує термін, за який вони повністю окупаються.

Фінансові інвестиції – вкладення капіталу в різні види фінансових інструментів.

Чистий приведений дохід – показник оцінки ефективності інвестицій, який визначається як різниця між сумою дисконтованих грошових потоків за весь інвестиційний період та сумою дисконтованих інвестицій.

Інновація – використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових та соціальних відносин у сфері науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес – постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Науково-технічна революція – докорінна якісна трансформація суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів і винаходів, що справляють революціонізуючий вплив на змінювання знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характеру трудової діяльності людей.

Організаційний прогрес – удосконалення існуючих і застосування нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Виробничий процес – сукупність взаємопов’язаних процесів праці та природних процесів у результаті яких вихідні матеріали та напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.

Виробниче завдання – певний обсяг конкретної роботи, що має бути виконана в конкретний період виробничого процесу конкретними виконавцями.

Технологічний аспект виробничого процесу – сукупність змін, що їх зазнає предмет праці.

Трудовий аспект виробничого процесу – сукупність дій працівника щодо здійснення цілеспрямованих змін предметів праці.

Втрати робочого часу – будь-які затрати робочого часу, що не входять до складу нормованого часу протягом робочої зміни. Розрізняють втрати: приховані, неприховані з вини робітника, з вини виробництва.

Класифікація затрат робочого часу – групування окремих категорій затрат робочого часу за їхніми характерними ознаками з метою отримання об’єктивної оцінки використання робочого часу.

Категорія робочого часу – затрати робочого часу, що мають певні, чітко визначені відмінності від інших витрат за цільовою ознакою.

Робочий час – у нормуванні розглядається як тривалість робочої зміни (дня), протягом якої працівник виконує визначену роботу і має перерви в праці.

Категорії робочого часу – усі без винятку види затрат робочого часу, що входять до складу змінного фонду робочого дня. Загальна тривалість усіх категорій дорівнює тривалості робочого дня.

Нормативний баланс робочого часу – структура робочого дня (зміни), яка включає лише нормативні категорії робочого часу. До нього входять „наявні” втрати робочого часу і категорія „непродуктивної роботи”.

Методи вивчення затрат робочого часу – різні організаційно-технологічні підходи до вивчення затрат робочого часу.

Фактичний баланс робочого часу – структура робочого дня, яка віддзеркалює фактичну тривалість категорій, установлених у результаті проведення фотографії робочого часу.

Способи вивчення затрат робочого часу - організаційно-технологічні підходи до здійснення спостережень залежно від об’єкта дослідження, завдань, точності вимірів, форми реєстрації затрат робочого часу. Розрізняють: фотографія робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.

Подвійний запис – тотожне відображення господарських операцій двічі: у дебеті та кредиті одного чи кількох рахунків.

Оцінка – відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх по підприємству загалом.

Калькуляція – обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також таблиця зведених результатів такого обчислення.

Бухгалтерський баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська звітність – система взаємопов’язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства на певний період.

План рахунків – це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

Оборотна відомість – спосіб узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний період, а також засіб зв’язку між балансом і рахунками.

Облікові реєстри – носії інформації спеціального формату й будови, призначені для реєстрації, групування та узагальнення господарських операцій, оформлення відповідними первинними документами.

Облігація – кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової суми і зобов’язання повернути номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого проценту.

Ціни „Франко” – це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування