Споживчі ціни – ціни на товар і послуги, що реалізуються населенню.

Роздрібні ціни – ціни, за якими населення купує товар у державній, колективній і приватній торгівлі.

Виробничі ціни – ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Ціна – це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги.

Рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

Собівартість продукції – це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Оплата праці (заробітна плата) – грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, визначеного власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Спеціалізація – це процес зосередження випуску конструктивно і технологічно однорідної продукції, її окремих частин або технологічних процесів на підприємствах, в об’єднаннях або галузях.

Ефект – це результат будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід).

Ефективність – це відносна величина, що характеризує ефективність будь-яких затрат.

Науково-технічна революція (НТР) – це стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства, їх перехід у якісно новий стан на основі докорінних змін в системі наукових знань.

Науково-технічний прогрес (НТП) –це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя.

Капітальне будівництво – це процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства.

Інвестиції – це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку.

Спосіб установлення норм – чітко визначена в розрахунковому плані послідовність установлення норм праці.

Статистичний спосіб – визначення норми на підставі статистичних звітних даних про затрати праці на конкретну операцію (деталь, виріб), що була у виробництві в минулому.

Досвідно-статистичні норми – норми, установлені за допомогою сумарних методів нормування, на підставі досвіду нормувальника, технолога, майстра або на основі статистичної інформації про трудомісткість подібних робіт.

Технічно обґрунтовані норми праці – це норми, які встановлені з максимальним урахуванням чинників, котрі впливають на їх величину (знаряддя, предмети праці, організація й обслуговування робочого місця, тип виробництва та ін.).

Елементи норми – норми, що встановлюються на окремі елементи трудового процесу (дії, прийоми).

Мікроелементні норми – відрізки часу, які характеризують тривалість виконання окремих трудових рухів.

Норма обслуговування – кількість виробничих об’єктів, що їх має обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.

Норма чисельності – розрахункова кількість працівників, необхідних для виконання певного обсягу робіт.

Норма підлеглості – оптимальна кількість осіб, підлеглих одному керівникові.

Нормоване завдання – розрахунковий обсяг робіт, що його має виконати працівник (колектив) за певний проміжок часу (зміну, місяць).

Норма штучного часу – сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції за певних організаційно-технічних умов.

Норма штучно-калькуляційного часу – сумарний час норми штучного часу і норми підготовчо-завершального часу на одиницю продукції.

Нормативи часу – такий вид нормативів, за допомогою яких визначається тривалість виконання окремих складових норм часу – підготовчо-завершального, основного, допоміжного, обслуговування робочого часу і часу перерв на відпочинок те особисті потреби робітника.

Місцеві нормативи – різновид нормативів, які враховують організаційно-технічні умови виконання робіт на конкретному підприємстві.

Продуктивність праці – кількісне відношення обсягу (маси) отриманого продукту до праці, затраченої на її виготовлення. Вимірюється кількістю продукції на одиницю часу (виробітком) або витратами часу на одиницю продукції.

Собівартість продукції – грошова форма поточних витрат підприємства на виробництво та збут товарів, робіт, послуг.

Актив балансу – перша частина бухгалтерського балансу підприємства, в якій відображено майно за складом і розміщенням.

Баланс-брутто – бухгалтерський баланс, який включає регулюючі статті.

Баланс нетто – бухгалтерський баланс, який не включає регулюючі статті.

Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства за всіма видами діяльності, яка відображається в його балансі.

Валова виручка – повна сума грошових надходжень від реалізації товарної продукції, робіт, послуг і матеріальних цінностей.

Валовий прибуток – різниця між сукупністю доходів і видатків фірми до сплати податків.

Економічна ефективність виробництва – кількісне співвідношення результатів господарської діяльності і витрат.

Кредитоспроможність підприємства – наявність у підприємства передумов для отримання кредиту та його повернення в строк.

Ліквідність підприємства – спроможність підприємства своєчасно розрахуватися за зобов’язаннями або можливість перетворення статей активу балансу в гроші для оплати зобов’язань.

Пасив балансу – друга частина бухгалтерського балансу підприємства, в якій відображено джерела формування майна.

Платоспроможність підприємства – спроможність підприємства виконувати свої зовнішні зобов’язання, використовувати свої активи.

Прибуток – кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, який визначається як різниця між виручкою і витратами.

Чистий прибуток – залишок валового прибутку після сплати законодавчо встановлених податків.