Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є:—

платіжні доручення;—

платіжні впмопі-доручепня;—

чеки;—

акредитиви;—

платіжні вимоги;—

інкасові доручення (розпорядження);—

векселі.

Розрахункові документи приймаються банками до виконан-ня без обмеження максимального або мінімального розміру їх суми. Платежі з рахунків клієнтів здійснюються банками в ме-жах грошових коштів на початок операційного дня, а також з урахуванням сум, що надійшли на рахунки клієнтів протягом операційного дня1.

Платежі за розрахунковими документами, що надійшли до банку протягом операційного дня, здійснюються банком в той же день, а за документами, що надійшли після операційного дня, — на наступний день.

1 Операційний день банку - це часовий інтервал, протягом якого банк пршімае розрахункові документи та лдшснкк перераххвання вілпопп»"^ '..'*-*-

Зарахування грошових коштів на рахунки клієнтів повинно здійснюватись не пізніше наступного робочого дня після отри-мання банком повідомлення від розрахункової палати обласного управління НБУ про надходження цих коштів на кореспондент-ський рахунок банку в управлінні НБУ.|

Найбільш поширеним в сучасних умовах розрахунковим до-кументом є платіжне доручення. Платіжне доручення — це письмове розпорядження клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів зі свого ра-хунка. Цей документ містить такі основні реквізити:—

назву документа;—

номер документа і дату його виписки (число, місяць, рік);—

назву платника грошових коштів;—

назву одержувача грошових коштів;—

назву, місцезнаходження та коди банків платника й одер-жувача;—

суму платежу цифрами та прописом;—

призначення платежу (наприклад, оплата будівельних робіт згідно з договором № 3-В від 10 грудня 1999 р. Без ПДВ).

Підприємства можуть надавати банкам платіжні доручення на перерахування коштів з поточних рахунків протягом 10 ка-лендарних днів після дня їх заповнення.

За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки між підприємствами, організаціями та установами:—

у порядку попередньої оплати;—

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);—

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;—

для перерахування підприємствами сум на рахунки фізич-них осіб (заробітна плата, пенсії, грошові доходи);—

в інших випадках за згодою контрагентів.

Значно рідше в банківськії! практиці використовуються платіжні вимоги-доручення. Це — комбінований розрахун-ковий документ, який складається з двох частин:—

верхня — вимога постачальника безпосередньо до покуп-ця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);—

нижня - доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника.

92

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником — одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу по-купця-платника.

Якщо покупець згоден оплатити вимогу-дорученпя, він має заповнити нижню частину документа і подати його в свій банк для виконання. Платіжні вимопі-доручення вважаються дійсни-ми та приймаються банками протягом 20 календарних днів після дня їх виписки.

Для вдосконалення розрахунків між юридичними особами в безготівковій формі, а також з метою скорочення розрахунків між фізичними та юридичними особами в готівковії! формі за това-ри, роботи та послуги використовуються розрахункові чеки. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове роз-порядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чеко-тримачу суму грошових коштів, вказану в чеку.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків. Термін дії чекової книжки — один рік.

Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видають-ся чекотримачу в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Чекотримач має право пред'явити в свій банк для оплати одержаний від платника чек протягом 10 календарних днів з дня виписки чека. Банк чекотримача зобов'язаний перевірити пра-вильність заповнення чека та своєчасність пред'явлення його до оплати. Якщо чекодавець та чекотримач обслуговуються в одній банківській установі, грошові кошти списуються з рахунка чеко-давця і одночасно зараховуються на рахунок чекотримача.

Для здійснення чекових розрахунків між контрагентами — клієнтами різних банків банк чекотримача відсилає чек з відпо-відним реєстром-спецзв'язком до банку-емітента. У цьому разі грошові кошти на рахунок чекотримача зараховуються тільки після отримання їх від банку-емітента.

Наступною формою розрахункового документа є акредитив. Акредитив — це форма розрахунків, за якою банк, що відкри-ває акредитив (банк-емітент), за дорученням свого клієнта (заяв-ника акредитива) зобов'язаний здійснити платіж на користь тре-тьої особи (бенефіціара) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги або надати повноваження іншому (виконую-

93

чому) банку здійснити цей платіж. Банк-емітент може відкрива-ти акредитиви таких видів:—

покритий, за яким для виконання платежів завчасно аку-мулюються грошові кошти платника на окремому рахунку в бан-ку-емітенті або у виконуючому банку,—

непокритий, оплата за яким гарантується банком-емітен-том та здійснюється за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзпвпі.

Відзивний акредитив ~ це документ, який може бути змінений або анульований бапком-емітснтом без попереднього погодження з бенефіціаром.

Безвідзивний акредитив — це документ, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара.

В узагальненому вигляді розрахунки акредитивами здійсню-ються таким чином. Кожний акредитив призначається для розра-хунків тільки з одним бепефіціаром і не може бути переадресо-ваний. Для відкриття акредитива підприємство подає до свого банку заяву встановленої форми, яка містить необхідні реквізи-ти та відповідні умови акредитива. На підставі поданої заяви клієнт перераховує (якщо акредитив — покритий) платіжним дорученням грошові кошти зі свого поточного рахунка на окре-мий банківський рахунок «Розрахунки акредитивами». Після цього бапк-емітент повідомляє банк бенефіціара (виконуючий банк) про те, що на користь його клієнта відкрито акредитив. Повідомлення повинно містити всі умови акредитива та повно-важення виконуючого банку щодо здійснення акредитивного роз-рахунку. В свою чергу виконуючий банк повідомляє бенефіціара