В податкове законодавство необхідно ввести таке поняття, за яким буде встановлена відносна величина впливу заподіяного правопорушення в сфері оподаткування, у випадку не перевищення якої платник податку буде звільнений від відповідальності за таке малозначне правопорушення і повинен буде лише виконати своє податкове зобов’язання. Крім цього, у разі виникнення різночитань в податковому законодавстві, подібні колізії повинні тлумачитись виключно на користь платника податків.

Що стосується внутрішньої структурної побудови системи податкових органів, то для підвищення ефективності здійснення податкового адміністрування вважається за можливе перехід від адміністративно-територіальної побудови структури органів державної податкової служби на регіональному рівні до утворення податкових округів. Побудова структури податкових органів за податковими округами передбачає об’єднання в податковій округи декількох областей, які мають близьке географічне положення, схожі природні умови та подібний рівень розвитку однакових галузей господарства.

Правове регулювання податкових відносин базується на таких принципах оподаткування:

1) принцип економічної обґрунтованості – встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;

2) принцип стабільності – незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення протягом тривалого періоду;

3) принцип передбачуваності – соціально-економічної обґрунтованості змін податкового законодавства;

4) принцип антиінфляційної спрямованості податків – запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;

5) принцип рівності – рівного обов’язку платників податків при рівних умовах оцінки та розмірах доходів;

6) принцип стимулювання – формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов її оподаткування та отримання більш високих доходів;

7) принцип економічності – співмірність витрат, пов’язаних зі стягненням податків, з доходами, одержаними від їх збору.

Одним з ключових моментів проведення реформи системи оподаткування в Україні має стати прийняття Податкового кодексу України, в якому би врегулювалися усі відносини, пов’язані з оподаткуванням в Україні, та визначилися правові основи, принципи побудови і функціонування податкової системи. Податковий кодекс України повинен виконувати такі функції:

1) встановлення системи податків та зборів, які стягуються на всій території України;

2) визначення порядку встановлення, зміни та скасування податків та зборів;

3) встановлення прав та обов’язків платників податків та зборів, податкових органів та інших учасників правовідносин, які регулюються податковим законодавством;

4) встановлення підстав виникнення, зміни, припинення та порядку виконання обов’язків щодо сплати податків (зборів);

5) визначення форм та методів податкового контролю;

6) встановлення порядку та умов притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства платників податків та посадових осіб податкових органів;

7) встановлення порядку оскарження дій (бездіяльності) податкових органів та їх посадових осіб.

В Податковому кодексі України має бути закладено правовий фундамент системи податкових відносин, визначено основні засади процесу оподаткування в Україні, а також вміщено положення, які регламентують:

1) основні засади правового регулювання податкових правовідносин;

2) склад податкового законодавства України, його дію в часі та співвідношення з міжнародними договорами;

3) систему податків та зборів, їх перелік та сутність елементів податків (зборів);

4) компетенцію органів щодо встановлення та скасування податків та зборів;

5) коло суб’єктів податкових правовідносин і права та обов’язки кожного з них;

6) підстави виникнення (зміни, припинення) та порядок виконання обов’язків щодо сплати податків (зборів);

7) склад і порядок подання податкової звітності та форми і методи проведення податкового контролю;

8) види податкових правопорушень і відповідальності за їх вчинення (фінансова, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова), давність притягнення до такої відповідальності, а також розмір податкових санкцій;

9) процесуальні моменти податкового провадження під час вирішення справ про належне виконання обов’язку платником податку (збору) та про податкові правопорушення;

10) порядок оскарження дій (бездіяльності) податкових органів та їх посадових осіб.

2.3. Система податків і зборів, встановлювана в Україні.

Система податків та зборів України – це сукупність передбачених податковим законодавством України загальнодержавних та місцевих податків та зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Система податків та зборів в Україні встановлюється виключно Податковим кодексом України.

Податок – це обов’язковий, індивідуальний, безвідплатний платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.

Збором є обов’язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, які мають юридичне значення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.

Не є податком або збором платежі, що не встановлені податковим законодавством України, а також платежі у вигляді штрафів та інших майнових стягнень за порушення податкового законодавства.

Обов’язок щодо сплати податку (збору) – це обов’язок платника податку (збору) сплатити належну суму податку (збору) у порядку та у строк, встановлені податковим законодавством України. Податок (збір) сплачується тільки грошовими коштами, при чому допускається проведення взаємозаліку сум податку (збору), що підлягають сплаті за наявності заборгованості бюджету перед таким платником.

Передбачається запровадити систему надання податкових кредитів у формі надання відстрочки або розстрочки (зміни терміну сплати податків (зборів). Підставами для отримання відстрочки або розстрочки, зокрема, можуть бути неможливість сплати податку (збору) внаслідок стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, загроза банкрутства платника податку, неможливість