Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б забезпечували сталу фінансову базу держави і давали можливість безперебійного фінансування державних видатків. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомогою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.

1.2. Загальнодержавні податки – об’єкти і суб’єкти оподаткування.

Як завжди, надходження від загальнодержавних податків розподіляється між центральними і місцевими органами влади. В минулому році ( 2002 р. ) співвідношення видатків виглядало як 4:1 в рахунок центральної влади ( а 2 роки тому це співвідношення було 3:1 ).

Й тому прогнозувалось, що в 1997 р. вся сума, яка стягувалась з доходів, яка повинна була нараховуватись до державного бюджету передбачалось, що до місцевих бюджетів буде надходити 50 % (проти 20% в 1996 р.), акцизного збору , який стягувався на території (крім акцизного збору з ввезених в Україну підакцизних товарів) та 70% податку на прибуток та податку на майно.

Достатньо невизначений та нестабільний поділ коштів між місцевими бюджетами різних рівнів. Тобто він здійснюється в умовах відсутності стабільних нормативів. Наприклад, в бюджетах міст з населенням більше 1 млн. чол. в 1995 році доля залишених доходів коливалась в межах від 12% до 57%. При регулюванні місцевих бюджетів недостатньо враховувати рівень економічного розвитку областей та районів.

В більшості країн оподаткування населення в рахунок центральних і місцевих влад історично розвивалось самостійно. Наприклад, в Англії нараховувалось 13 000 місцевих бюджетів та бюджетів вищих адміністративних одиниць, які не контролювали нижчих. В Німеччині звітний державний бюджет не затверджувався, а публікувався як статистичний матеріал. В США податкові джерела частково розподілені: Федеральному Уряду належить виключно право на державне мито та поштові збори. Органи влади штатів і місцевого управління збирають податки на майно, платежі за реєстрацію автотранспорту, добуток корисних копалин, санітарні послуги. Інші доходи - на власність та доходи юридичних та фізичних осіб, спадщину, дарування, акцизи - можуть використовуватись всіма рівнями влади до свого нагляду. На рівні штатів основними джерелами податкових надходжень: обов`язкові внески з соц. страхування (21%), податок з продажу (20%), прибутковий податок (19%), індивідуальні акцизи (10%). Для місцевого управління основним джерелом податкових надходжень - місцевий майновий податок. В загальній структурі місцевих податкових надходжень на прямі податки припадає приблизно 58 %, основними з яких є : промисловий податок, податок на житло, земельний податок. В місцеві бюджети надходить та частина загальнодержавного ПДВ, яка збирається централізовано.

Організація збору податків в розвинутих країнах побудована таким чином, що загальнодержавні податки стягуються центральним урядом на основі законодавства країни і направляються до державного бюджету, місцеві платежі збираються місцевим органами управління на певній території і поступають в місцеві бюджети.

В більшості держав напрацьовано досвід вирівнювання місцевих доходів в процесі збору податків. Практично всюди місцеві бюджети датуються центральним урядом: частина субсидій в доходах місцевих бюджетів США складає більш ніж 20%, Франція - 15%, ФРН - 24%, Англія - 46%, Японія - 41%.

1.3. Пряме і непряме оподаткування: переваги та недоліки.

На початок 1990-х років питома частка податкових надходжень бюджетів у ВНП становила в таких країнах як в США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канаді - 37%, Німеччині - 38%, Італії - 40%, Франції - 44%, Бельгії - 46.1%, Норвегії - 48.3%, Данії - 52%, Швеції - 61%.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура оподаткування, дослідження якої почну з аналізу відношення прямих і непрямих податків (див.табл.1).

В США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки, у Франції - непрямі (56.6%): податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соц. страхування. ФРН та Італія мають досить урівноважений рівень структури податків ( частка непрямих податків у ФРН - 45.2%, в Італії - 48.9%).

Залежність цього співвідношення свідчать такі чинники: життєвий рівень переважної частини населення; досить досконалий механізм стягнення податків, його здатність звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівень податкової культури, розв`язування найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування.

Що стосується нашої країни, то співвідношення прямих та непрямих податків протягом 1991-1995 рр. змінювалось таким чином : у 1991 р. - переважали прямі податки, 1992-1993 років - непрямі податки, у 1994 -1995 р. - їх співвідношення змову змінювалось на користь прямих податків (див.табл.2),

Табл. 1

Розподіл податків в розвинутих країнах.

Особистий Податок на Внески на соц. страхування Податок на

Країни прибутковий прибуток ------------------------------------- споживання Акцизи Інші

податок робітників підприємців податки

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- США 35.8 7.3 11.6 16.6 7.6 6.8 14.3

Англія 28.9 11.0 6.6 10.6 16.6 12.3 14.0

ФРН 27.4 4.7 15.9 18.8 17.0 9.4 6.8

Франція 11.8 5.4 13.3 27.3 18.8 8.5 14.9

Італія 26.3 10.0 6.3 23.6 14.7 10.6 8.5

Канада 40.8