„Вплив Першої Світової Війни на економіку США”

ПЛАН

1 . Зміцнення позицій США після першої світової війни.

Перша світова війна стимулювала розвиток Сполучених Штатів Америки. Вони виявилися в ці роки в надзвичайно сприятливому положенні. Воєнні дії не торкнулися Американського континенту, і тому країна не випробувала того масового руйнування продуктивних сил, що з дня в день протягом чотирьох років відбувалося в Європі.

Американська армія взяла участь у воєнних діях тільки влітку 1918 року, хоча США вступили у війну в квітні 1917 р. Тому людські втрати збройних сил США в порівнянні з багатомільйонними втратами інших воюючих держав били невеликі: приблизно 50 тис. чоловік убитими і 230 тис. пораненими.

Сполучені Штати успішно використовували події в Європі для подальшого збагачення. Вони виступили в ролі головного постачальника воєнних матеріалів, продовольства і сировини воюючим державам. Вартість американського експорту за роки війни збільшилася більш ніж утроє – з 2,4 млрд. дол. у 1914 р. до 7,9 млрд. діл. у 1919 р. Загальний чистий прибуток американських монополій у 1914-1919 р.р. складав близько 34 млрд. дол.

Гігантські кошти, які опинилися в розпорядженні корпорацій, забезпечили нові великі інвестиції в американську економіку, промисловий підйом, що почався на цій основі, збільшив питому вагу Сполучених Штатів у світовому промисловому виробництві. До початку 20-х років США давали майже половину світового видобутку вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну і стали, 2/3 здобутої в усьому світі нафти, 855% світового випуску автомобілів.

Іншим найважливішим підсумком війни стала зміна міжнародного статусу США: вони перетворилися в основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк став міжнародним фінансовим центром. США дали позики європейським країнам на військові потреби в розмірі понад 11 млрд. діл. Збільшилися приватні американські інвестиції за кордоном: якщо на передодні війни вони склали 2,6 млрд. діл., те до початку 20-х років – 7 млрд. діл. У теж час капіталовкладення європейських країн у США внаслідок необхідності оплати воєнних витрат скоротилися з 7,2 млрд. дол. до 3,3 млрд.діл.

У результаті війни Сполучені Штати захопили основні світові ринки збуту і джерела сировини й установили світове панування в Західній півкулі. З 1913 по 1920 р.р. торгівля США з країнами Латинської Америки збільшилася майже на 400%. Слідом за економічною експансією в 1915 р. пішла окупація Гаїті, у 1916 р. – Домініканської Республіки, був установлений воєнний контроль у Нікарагуа, здійснена інтервенція на Кубу й у Мексику. Економічний підйом, викликаний потребами війни, ще більше прискорив процес концентрації виробництва і капіталу. До початку 20-х р.р. більш половини індустріальних робітників і понад 2/3 промислове виробництво США було сконцентровано в руках найбільших монополій.

У результаті швидкого економічного розвитку у воєнні роки Сполучені Штати вступили в нову фазу індустріальної революції. До початку 20-х років вони перетворилися у високорозвинену індустріальну країну. При загальній чисельності населення США в 105,77 млн. чоловік у 19520 р. вперше в історії країни чисельність міського населення перебільшила чисельність сільських жителів. З 42 млн. економічно активного населення приблизно 25 млн. чоловік (близько 60%) складали робітники, які зайняті в промисловості, на транспорті й у сфері обслуговування.

Таким чином, важливим підсумком розвитку США в 1914-1919 роках було подальше збільшення їхньої економічної моці, посилення позицій у світовій економіці, закріплення за ними положення найбільше могутньої країни світу,

Улітку 1920 року економічний підйом воєнного і першого післявоєнного років змінився кризою. У цій першій післявоєнній кризі надвиробництва проявилося протиріччя між набряклими на воєнних замовленнях виробничим апаратом американської промисловості і вузьким ринком збуту, викликаним купівельною спроможністю населення. Наслідком економічної кризи стали значні руйнування у всіх сферах господарського життя країни. Обсяг промислового виробництва до квітня 1921 року скоротився в порівнянні з червнем 1920 року в середньому на 32%. У найважливіших галузях важкої промисловості згортання виробництва було ще великим. Так, більш ніж у два рази в порівнянні з докризовим рівнем зменшилася продукція машинобудування, різко знизився видобуток вугілля. З весни 1921 р. американська промисловість початку виходити зі стану кризи, але максимальний докризовий рівень промислового виробництва був досягнутий лише до кінця 1922 року.

Число безробітних до 1922 року досягло майже 5 млн. чоловік. Знизився рівень життя американських робітників, прискорився процес руйнування міських середніх шарів: за період з 1920 по 1922 р. відбулося 52 тис. комерційних банкрутств.

Криза виробництва в промисловості переплівся з глибокою і руйнівною аграрною кризою. Доход фермерів упав на 40% розорилися і втратили право власності 450 тис. фермерів. Аграрна криза продовжувалася і після того, як промисловість вступила у фазу циклічного підйому. Це скоротило відтік сільського населення в міста: у 1921-1923 р.р. фермерське населення скоротилося на 2 млн. чоловік. Несприятливі зміни в економічній кон”юктурі погіршили положення широких мас трудящих. Зниження їхнього життєвого рівня в порівнянні з воєнними і першими післявоєнними роками призвело до загострення політичної обстановки в країні.

Невдоволення широких шарів населення політикою демократів проявилося в ході виборчої компанії 1920 року, коли республіканська партія здобула значну перемогу. Республіканська адміністрація проголосила основою своєї діяльності відновлення таких «істино американських» принципів, як принцип «твердого індивідуалізму» і невтручання держави в економічне і соціальне життя суспільства.

Основи теорії і практики буржуазного індивідуалізму були викладені в брошурі Г.Гувера «Американський індивідуалізм», надрукованої в 1922 році. У ній міністр торгівлі, майбутній президент Сполучених Штатів, стверджував, що здійснення