Переорієнтація соціально-економічної політики республіканської адміністрації виразилася в ліквідації в короткий термін органів воєнного регулювання. Більшість федеральних агентів, що у роки війни і незабаром після її закінчення здійснювали урядовий контроль над поруч найважливіших галузей економіки США, були скасовані. Однак, такі важливі важелі державного регулювання, як Федеральна резервна система і Федеральна торгова комісія, що здійснювала контроль над банками і діяльністю корпорацій, зайнятих у міжнародній торгівлі, залишилися в недоторканності. Це свідчило про те, що державне регулювання стало невід»ємною частиною функціонування економіки США.

ДО 1923 року США удалося перебороти економічні труднощі, викликані наслідками першої світової війни і кризою 1920-1921 р.р. Економічний підйом, що продовжувався до середини 1929 року і пов”язані з ним збільшення позицій США у світовій економіці, одержали в економічній історії назву «американське процвітання».

Основу «процвітання» склали наступні фактори:

Перетворення США у світовий фінансовий центр, що дозволило монополістичної буржуазії витягти величезні прибутки. Так, з 1923 по 1929 р. чисті прибутки корпорацій склали понад 50 млрд. діл, тобто в 1,5 рази більш, ніж у роки війни.

Масове відновлення основного капіталу, що складав основу капіталістично раціоналізації виробництва. Воно включало, з одного боку, технічне переустаткування підприємств, збільшення їхньої енергооснащеності, широку механізацію виробничих процесів, а з іншого боку – упровадження стандартизації, масове виготовлення типових деталей і наступну їхню швидкісну збірку на конвеєрних лініях. Підвищення інтенсивності праці забезпечило значне збільшення вироботки на один робітника, що у 1923-1929 р.р. виросла в середньому на 43%.

Розвиток фундаментальних досліджень і впровадження наукової організації праці сприяли різкому збільшенню його продуктивності і, отже, прискоренню темпів економічного росту. У результаті зросла питома вага США у світовій економіці. До кінця 20- років вони давали 48% промислового виробництва капіталістичного світу, виготовлення продукції на 10% більш, ніж Великобританія, Франція, Німеччина і Японія, уцілому.

Особлива увага приділялася розвитку найважливіших галузей важкої промисловості: сталеливарній, нафтовидобувної, електроенергетиці. Так, виробництво сталі збільшилося з 32 тис. тонн у 1921 році до 57 тис. тонн у 1929 році, нафті відповідно з 33 до 138 млн.тонн. Особливо швидко розвивалися нові галузі, такі як автомобільне, електротехнічне, хімічна, виробництво синтетичних матеріалів, радіопромисловість.

Символом «американського процвітання» став автомобіль. Випуск автомобілів заводів Форда, «Дженерал Моторс», «Крайслер» збільшився з 1,5 млн. у 1921 році до 4,8 млн. у 1929 році, що склало 3/4 світової продукції. Загальний парк автомобілів досяг у 1929 році 26 млн., 23 з який були куплені в кредит; на тисячу жителів США припадало 189 автомобілів.

Зріст енергооснащеності і впровадження нової техніки створювали основу для значного збільшення виробництва й в інших галузях економіки. Наприкінці 20-х років у США було електрофіковано 70% фабричних верстатів. Споживання електроенергії зросло з 20 млрд. Кв.ч. у 1913 році до 116 млрд. у 1929 р.

Результатом промислового підйому стало збільшення національного доходу на 17%. Правда, його розподіл був украй нерівномірним: на частину великого капіталу, що складав 1% економічно активного населення країни, припадало 14,5% національного доходу. 513 мільйонерів отримували доход, якій дорівнював сумарній річний заробітній платі 1 млн. робітників. Разом з тим збільшилися і доходи інших шарів населення, особливо дрібної буржуазії і кваліфікованого робітників. Широке поширення системи продажу на виплат створювало для цих груп можливість придбання автомобілів, радіоприймачів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки. Загальна сума споживчого кредиту склала в 1929 році 6,4 млрд. діл.

Роки процвітання були відзначені ростом вартості акцій. За 5 років з 1925 по 1929 р., акції Нью-Йоркської фондової біржі збільшилися з 27 до 87 млрд.діл., тобто більш ніж утроє. Мільйони американців, сподіваючись розбагатіти, були утягнені в гру на біржі.

Значно зросла зовнішня торгівля США. Вони відтіснили Англію на друге місце у світі, ставши лідером по цьому показнику. Вартість американського експорту збільшилася з 2,4 млрд. дол.. у 1913 році до 5,1 млрд. діл у 1929 році.

Разом з тим економічний розвиток США в роки «процвітання» не було безпроблемним. При швидкому рості нових галузей важкої індустрії (автомобільної, авіаційної, хімічної, кінопромисловості) спостерігався застій виробництва в таких традиційних сферах економіки як видобуток вугілля, суднобудування, текстильна, взуттєва промисловість.

Найбільш несприятливе положення склалося в аграрному секторі економіки. Перехід до інтенсивних методів ведення сільського господарства – застосування машин, добрив, новітніх агротехнічних прийомів – сприяв збільшенню обсягу продукції. Однак вона не знаходила збуту на зовнішньому і внутрішньому ринках у вигляді конкуренції Канади, Аргентини й Австралії. Вже в 1925-1926 р.р. ознаки надвиробництва аграрної продукції були на лице. У 20-і ні сільськогосподарські ціни, ні доходи більшості фермерських господарств так і не досягли докризового рівня. Господарства дрібних і середніх фермерів стали хронічно збитковими. За 1925-1929 р.р. було примусово продане за несплату боргів і податків 547 тис. ферм, чи 8,7% їхнього загального числа. Руйнування фермерства пішло так швидко, що до кінця 20-х років черговий перепис населення вперше в історії США зафіксувала абсолютне скорочення загальної чисельності фермерського населення з 32 млн. у 1920 р. до 30,5 млн. у 1930 р.

Таким чином, у ряді важливих галузей американської економіки в другій половині 20-х років усе більш чітко виявлялися ознаки надвиробництва. Однак на тлі загального економічного підйому вони залишалися в тіні оптимістичних прогнозів, надій і