„Основи економічної теорії”

Зміст

1. Амортизація та її оцінка

Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних фондів у міру зносу на вироблену продукцію, перетворення її в грошову форму і нагромадження фінансових ресурсів з метою наступного відтворення основних фондів. По економічній сутності амортизація – це грошове вираження частини вартості основних фондів, перенесених на знову створений продукт.

Норма амортизації являє собою відношення річної суми амортизації до первісної вартості засобу праці, виражене у відсотках. Розрахунок норми амортизації (Н) виробляється по наступній формулі:

,

де Ф – первісна вартість даного виду основних засобів, грн.;
Л - ліквідаційна вартість даного виду основних засобів, грн.;

Т- термін служби (амортизаційний період), років.

Рівень норми амортизації визначається прийнятим терміном служби різних видів основних фондів. Вибір його величини обумовлюється рядом факторів: темпи і напрямки технічного прогресу, можливості виробничого апарата по випуску нових видів техніки, співвідношення між потребами і ресурсами в різних видах основних засобів і т.п. Розрахунки термінів амортизації по конкретних видах основних фондів враховують багато факторів, що відбивають їхні специфічні якості і призначення. Так, амортизаційні періоди для багатьох видів споруджень і устаткування видобувної промисловості визначаються періодом вичерпання сировинних ресурсів, а для засобів, що працюють в агресивному середовищі, – терміном їхнього фізичного зносу і т.д.

2. Причини виникнення монополій

Монополія (грец. monos - один, poleo - продаю) - великий власник, що захоплює найбільшу частину ринкового простору з метою свого збагачення.

В економічній літературі дається наступна класифікація видів монополій.

1. З урахуванням ступеня охоплення економіки виділяються такі види монополістичних організацій.

У масштабі визначеної галузі - чиста монополія. У цьому випадку діє один продавець, доступ на ринок для можливих конкурентів закритий, продавець має повний контроль над кількістю товарів, призначених для продажу, і їх ціною.

У масштабі національного господарства утворюється абсолютна монополія. Вона знаходиться в руках держави або його господарських органів (наприклад, державна монополія зовнішньої торгівлі і т.п.).

Монопсонія (чиста і абсолютна) - один покупець ресурсів, товарів.

2. У залежності від характеру і причин виникнення розрізняють наступні види монополій: природна монополія і штучна монополія.

Природною монополією володіють власники і господарські організації, що мають у своєму розпорядженні рідкі і вільно не відтворені елементи виробництва (наприклад, рідкі метали, особливі земельні ділянки під виноградники).

Штучні монополії. Під цією умовною назвою (яка відокремлює ці організації від природних монополій) маються на увазі об'єднання підприємств, створювані заради одержання монополістичних вигод.

Формування і ріст монополій історично нерозривно зв'язані з процесами переростання капіталізму вільної конкуренції в монополістичний капіталізм. До числа найважливіших з них відносяться: ріст акціонерної власності, нова роль банків і розвиток системи участі, монополістичні злиття як спосіб централізації капіталу, еволюція форм монополістичних об'єднань і новітні форми об'єднань.

3. Галузева та міжгалузева конкуренція

Міжгалузева конкуренція - один з видів конкуренції; специфічна форма боротьби між фірмами. Міжгалузева конкуренція являє собою процес переливу капіталів з однієї галузі в іншу, завдяки чому стихійно складаються пропорції відтворення суспільного капіталу. У результаті переливу капіталів з галузей з більш низькою в галузі з більш високою нормою прибутку утвориться середній прибуток, що відіграє важливу роль у перетворенні вартості товару в ціну виробництва. Монополістична конкуренція вирівнює галузеві норми прибутку, що складаються в процесі внутрішньогалузевої конкуренції.

Внутрішньогалузева конкуренція - один з видів конкуренції, специфічна форма суперництва і боротьби між фірмами, їхніми об'єднаннями, зайнятими в одній і тій же галузі господарства. Як і конкуренція взагалі, внутрішньогалузева конкуренція являє собою боротьбу підприємців заради прибутку, за місце на ринку. Внутрішньогалузева конкуренція виникає раніше інших форм конкурентної боротьби; вона прискорює диференціацію дрібних товаровиробників, приводить до банкрутств дрібних, середніх і навіть великих капіталістичних фірм, що не змогли в умовах ринкових відносин підтримувати конкурентну боротьбу. У результаті внутрішньогалузевої конкуренції індивідуальні вартості товару перетворюються в єдину суспільну або ринкову .

Список літератури

Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.: ИНФРА-М, 2003.

Козырев В.М. Основы современной экономики. – М.: Издательство «Финансы и статистика», 1998.

Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. – Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1996.

Любимов Л.Л. Введение в экономическую теорию. – М.: Бита-Пресс, 2002.