За цих умов підприємства повинні враховувати:

1) непрямий вплив держави на рівень цін, зокрема заборону для двох і більше конкурентів підтримувати ціни на певному рівні;

2) заборону монополістам нав'язувати свої ціни постачальникам (комплектуючих виробів, сировини тон; о) та підприємствам торгівлі;

3) здійснення цінової дискримінації (продаж товарів і послуг з «навантаженням», лише у певній фірмі та і;».);

4) застосування демпінгу (продаж товару за ціною, нижчою від собівартості);

5) можливість використання недобросовісної цінової реклами (наприклад, оголошення покупцям, що певні товари уже продані та пропонувати їх за вищими цінами та ін.).

Якщо, наприклад, автомобільному заводу підвищують ціну на комплектуючі вироби (скажімо, на мотори і шини) один або кілька постачальників, завод може знайти іншого постачальника або підняти ціни на автомобілі відповідно до зростання цін на комплектуючі чи за рахунок раціоналізації власного виробництва, збільшення тривалості робочого дня тощо підняти ціни меншою мірою, ніж постачальники.

Якщо ціни підвищує, наприклад, енергетична компанія для всіх учасників технологічного циклу (що змушує кожне підприємство підвищувати відповідно ціни), торгові підприємства можуть підняти постачальницько-збутову надбавку (ціна постачальницьких і збутових послуг і середній прибуток), що сприятиме зниженню споживчого попиту населення і негативно вплине (як і в першому випадку) на обсяги виробництва даного товару.

Американський економіст Ф.Котлер, називає такі методи розрахунку цін, в яких втілюється цінова політика підприємств:

1) на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку;

2) на основі рівня поточних цін, насамперед конкурентів (використовується здебільшого дрібними підприємствами);

3) на основі закритих торгів;

4) на основі цінності товару, тобто суб'єктивної оцінки споживчих благ товарів і послуг споживачами;

5) на основі високої якості за відносно низьких цін, хоча така якість дає змогу їх підвищувати.

Ціна і цінова політика для підприємства - другий після товару важливий елемент маркетингової діяльності. Саме тому розробці цінової стратегії і цін приділяється максимум уваги з боку керівництва кожного підприємства, якщо за цілі було поставлено ефективно і довгостроково розвивати діяльність ринку. Адже кожен невірний чи недостатньо продуманий крок відразу відображається на динаміці продажу та рентабельності. Тож прийняття рішень в області цін має спиратись на багаточисельні фактори, найважливіші з яких:

Кожен, хто ступає на стежину підприємництва, має чітко розуміти, під впливом яких факторів формується ринкова ціна. Для вибору цінової політики фірма повинна виявити і проаналізувати всі ціноутворюючі фактори. Вони можуть бути як зовнішніми так і внутрішніми. Ціна на ринку набуває видозмін перш за все під впливом попиту та пропозиції. Попит є чи не найважливішою категорією ринкової економіки, оскільки саме він визначає ціну на різні товари, розподіляє сировину і готову продукцію.

Об’єм попиту – це та кількість товару, яку покупець хоче придбати при даних умовах на протязі певного відрізку часу. При зміні хоча б одного з перелічених факторів зміниться і об’єм попиту на даний товар. Проте, припустимо, що в якийсь проміжок часу всі фактори, крім першого, в даному виразі незмінні і постійні, тоді об’єм попиту реально буде залежати від зміни ціни. Таким чином здійснюється перехід від загальної функції попиту до функції попиту від ціни. Qdx = f ( Px ).

Отже, підсумовуючи вищесказане, зрозуміло, що фірма - виробник через ціну товару отримує інформацію про, те якій мірі суспільство потребує його продукцію. Тому, якщо рівень ціни, що вже склався на ринку, компенсує витрати підприємства і забезпечує отримання бажаного прибутку, то це слугує найточнішим орієнтиром доцільності виробництва і відповідності попиту. Функція пропозиції показує взаємозалежність між пропозицією товару і факторами, що її визначають.

Об’єм пропозиції – це та кількість товару, яку продавець бажає продати за даних умов. Об’єм пропозиції змінюється при зміні ціни. Особливість вільного ринку в тому, що при певній кількості запропонованої продукції він начебто сам по собі намагається досягти рівноваги. Таким чином, при рівновазі попиту і пропозиції встановлюється ринкова рівноважна ціна. Відповідно, рівновага відображає компроміс між покупцем і продавцем, який реалізується на взаємоузгодженні при купівлі-продажу. Єдиною рівноважною ціною, яка може зберігатися, оскільки задовольняє зацікавленість як покупців так і продавців, є ціна, при якій об’єм пропонованого товару дорівнює об’єму товару, який потрібен на даний час (Qs = Qd). Але, слід відмітити, що при аналізі попиту та пропозиції найбільшу зацікавленість являє собою не їх абсолютне значення, а зміна попиту та пропозиції у відповідь зміні товару чи якогось іншого параметру, що і є їх головним визначником. Тож якісно виміряти чутливість попиту та пропозиції до зміни факторів, що їх визначають, дозволяє еластичність. Еластичність - це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої. Тобто це напряму означає, що підприємцю необхідна інформація, про те, настільки зміниться попит, якщо на нього будуть впливати інші фактори ( доходи, ціни на інші товари, податки і т.п. ). Тож слід акцентувати увагу на еластичності попиту від цін або ціновій еластичності, яка показує реакцію величини попиту у відповідь на зміну цін і визначає на стільки відсотків зміниться величина попиту при зміні ціни на