К/р ціноутворення - капіталу, техніці виробництва та інших факторах. Маршалл обґрунтував висновок, що...

Стаття - К/р ціноутворення

капіталу, техніці виробництва та інших факторах. Маршалл обґрунтував висновок, що в тривалому періоді часу ціна коливається навколо витрат, у короткому — ціни не повинні знизитися нижче від первинних витрат, а в тривалому — ціни мають компенсувати первинні й додаткові (накладні) витрати. Тому в короткому періоді важливим елементом витрат є змінні витрати, а в тривалому періоді накладні витрати пов'язані з фіксованими факторами виробництва або з квазірентою. Маршалл запроваджує цей термін, щоб підкреслити зв'язок своєї теорії з теорією ренти Д Рікардо, згідно з якою рента є короткотерміновим доходом, що визначається рівнем цін і зумовлений фіксованим фактором будь-якого виробництва, а не лише землі. Квазірента трактується як надлишок над нормальною ставкою відсотка або як надмірна плата окремих осіб її роль посилюється в короткому періоді часу. У тривалому періоді можливість маневрування факторами та ресурсами зростає, квазірента переростає у граничну продуктивність і зростаючу роль починає відігравати гранична продуктивність. Таким чином, Маршалл впритул наблизився до теорії граничної продуктивності, згідно з якою частка кожного фактора в розподілі продукції прямує до вартості продукції граничної (кінцевої) одиниці. Для якнайповнішого обґрунтування категорії "витрати виробництва" Маршалл виходить із наявності "представницької фірми" нормальної ефективності. Її витрати у тривалому періоді часу визначають вартість (нормальну ціну, за термінологією Маршалла). Такі витрати окремі економісти назвали визначальними для розвитку всієї галузі. На відміну від ринкової ціни (що постійно змінюється під впливом співвідношення попиту та пропозиції), нормальна ціна встановлюється за відповідності структури виробництва і використання ресурсів умовам виробництва. Квазірентний дохід факторів визначається наявною ринковою ціною. Але оскільки його привласнення зумовлює відповідне переміщення ресурсів, змінюються умови пропозиції, вирівнюються доходи факторів виробництва, зникає квазірента і встановлюється нормальна ціна. Водночас Маршалл, крім трьох факторів виробництва (праці, капіталу та землі), виділяє фактор організації виробництва, що означало підтримку теорії "трьох факторів виробництва" французького економіста Ж.-Б.Сея, її розвиток. Кожний із цих факторів отримує відповідну частку доходу: праця — заробітну плату, капітал — відсоток, земля — ренту, організація виробництва — прибуток. Ці чотири види доходів Маршалл об'єднує в поняття "національний дивіденд". У короткому періоді часу ціна визначається попитом, у тривалому — витратами використання у виробництві додаткових факторів. Тому прибуток у Маршалла складається із заробітної плати за управління, відсоток на капітал і плати за ризик. У цій формулі необґрунтованою є теза про відсоток як плату за капітал і погляд на ризик як на одне з джерел прибутку.

Політичну економію Маршалл визначав як науку про діяльність людей, пов'язаних із повсякденними господарськими справами. Проте сферу цієї діяльності обмежував лише діями щодо матеріальних передумов добробуту. Недолік такого визначення — абстрагування від економічних законів, що регулюють цю діяльність, а також від відносин економічної власності. Мета вивчення політ економічних проблем, за Маршаллом, - вироблення способів розв’язання соціальних проблем. Він стверджував, що вирішальна роль у формуванні характеру існуючих інститутів належить економічним факторам, зокрема свободі підприємництва (а не вільній конкуренції). Водночас Маршалл критикував К.Маркса за недооцінку ним складності зміни економічних і соціальних інститутів. Був переконаний, що бідність можна ліквідувати за прогресивного капіталізму. Однак необґрунтовано виступав проти законодавства про мінімальну заробітну плату, великі надії у вирішенні соціальних проблем покладав на діяльність підприємців. Хоч Маршалл жив у часи переходу від домонополістичного капіталізму до монополістичного, на рубежі двох століть, у його працях відсутній аналіз впливу монополій на процес ціноутворення, однак окремі елементи такого аналізу в його теорії закладено. В абстрагуванні від феномена монополізації полягає антиісторизм концепції Маршалла, він помилково дотримувався натуралістичної теорії кредиту.

Список використаної літератури

Бойчак І. М., Харів Н.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств.- Л., 1999.

Васильева Н.С., Козлова Л. И. Формирование цены в рыночных условиях. – М., 1995.

Волков О.И. Экономика предприятия . - М., 1999.

Гальчінський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.- К., 1995.

Примак Т. О. Економіка підприємств.- К.,1999.

Слепов В., Попов Б. Ценообразование и менеджмент.-М., 1996.

Уткин Э.А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. - М., 1997.

Сторінки: 1 2 3 4