Україні залишається складною і неоднозначною. У 1997 р. виробництво промислової продук-ції порівняно з попереднім роком зменшилося на 1,8 % . Це зниження майже в три рази менше, ніж в 1996 р. Правда, таке становище спостерігалося не в усіх галузях промисло-вості. Так, спад у харчовій промисловості порівняно з 1996 р. збільшився вдвоє.
Збереглася тенденція до ефективнішого функціонуван-ня експортне орієнтованих галузей — паливної промисло-вості, чорної та кольорової металургії. У цих галузях еко-номіки за 1997 р. отримано приріст виробництва продукції відповідно 4,5, 7,7 і 2,7 %.
Поява у 2000-2001 роках стійких ознак грошово-фінансової стабілізації [1, 9] і зростання економіки України, позитивна динаміка ВВП, промислового та сільськогосподарського виробництва, зростання реальних грошових доходів населення засвідчили наявність вихідних передумов для поступового поліпшення рівня та умов життя населення. Проте не слід забувати, що, за даними Держкомстату, протягом 1990-1999 років обсяг ВВП скоротився на 59,2 %, промислового виробництва – на 48,9 %, виробництва продукції сільського господарства – на 51,5 %. Навіть з урахуванням тіньової складової економіки, яка за цей час суттєво зросла та сягає нині, за різними оцінками, від третини до половини сукупного економічного потенціалу, реальне скорочення ВВП за роки реформ є надзвичайно значним і склало близько 40 %. Наведені цифри засвідчують глибину кризових процесів, а відтак - реальні масштаби втрат та, відповідно, простору для дій з відновлення економічного потенціалу та рівня життя українських громадян.
Шлях до ринкової економіки — приватизація держав-них заводів і фабрик. В Україні прийнято Закон "Про при-ватизацію майна державних підприємств", згідно з яким та іншими нормативними документами створено 300 асоціа-цій, 75 концернів, корпорацій і консорціумів, 18 акціонер-них товариств. Найвідоміші з них "Укрцукор", "Укрм'ясо", "Укрмолпром", "Укрпродспілка" тощо. 114 підприємств передано в оренду трудовим колективам. В Україні зареє-стровано понад 30 тис. малих підприємств і майже стільки кооперативів із загальною кількістю працюючих 670 тис. чол. Дезорганізація керівництва харчової промисловості, некомпетентність управлінського апарату не сприяли підви-щенню рівня життя населення.
3. Грошові доходи населення
Протягом десяти років рівень зростання доходів громадян і, в першу чергу, заробітної плати в декілька разів відстає від росту цін на товари і тарифів на послуги. За 1990-1999 рр. при зниженні ВВП в 2,5 рази, продуктивності праці – у 1,5 рази, реальні грошові доходи зменшилися у 4,4 раза, реальна пенсія – у 6,5 раза, реальна заробітна плата - в 4 рази [4,3]. У цей період відбулися суттєві зміни в структурі доходів населення: значне скорочення частки оплати праці – з 70,7 % у 1990 році до 48,9 % у 2000 році, зростання питомої ваги пенсій, допомог, стипендій – відповідно з 15,8 % до 21 %. Інші надходження в грошових доходах становили 8,1 % у 1990 році і 20 % у 2000 році [10,11].
Відбувається різка поляризація населення за доходами. Якщо у 1990 році середній дохід 10 % найзаможніших громадян України в 4 рази перевищував відповідний показник 10 % найбідніших, то у 1996 році – вже у 67 разів. 10 % населення України отримують сьогодні 40 % усіх доходів, причому, за експертними оцінками, 2/3 цих доходів мають кримінальне походження. Поляризація населення за доходами призводить до зростання соціальної напруги в суспільстві.
Низькою є питома вага заробітної плати у ВВП. Якщо в країнах Європи вона становить 50-60 %, то в Україні у 1998 році – 48,6 %, у 2000 році – 44,6 %. Натомість питома вага матеріальних витрат у ВВП постійно зростає [14].
Динаміка заробітної плати за роки незалежності наведена в табл. 3.1
Таблиця 3.1
Динаміка індексів реальної заробітної плати
(темп приросту за рік),% [3].
1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000
-40,1 | -15,2 | -10,6 | -3,4 | -3,4 | -3,8 | -8,9 | -0,9
Майже чверть працівників отримують заробітну плату, нижчу за межу бідності, а близько 70 % – меншу за прожитковий мінімум. За підрахунками, середня зарплата працюючих, яка забезпечувала б прожитковий мінімум всім членам домогосподарств, мала б складати 824 гривні. У грудні 2000 року таку зарплату отримали менше 6 % працюючих, а середня зарплата за грудень 2000 року (296 гривень) складала 36 % цієї величини. Розмір середньомісячної номінальної заробітної плати протягом 2000 року становив 45 доларів США, що нижче відповідних показників Казахстану в 2,1 раза, Росії - в 1,8 раза, Білорусі – в 1,6 раза [11,12].
Незважаючи на позитивні тенденції в економіці, середньорічний індекс реальної заробітної плати у 2000 році становив 99,1 % порівняно з 1999 роком (у 1999 році по відношенню до 1998 року він складав 91,1 %). У 2000 році близько 22,3 % від загальної кількості зайнятих в галузях економіки працівників було нараховано заробітну плату, нижчу від рівня мінімальної заробітної плати (остання в законодавчому порядку була встановлена на рівні 118 гривень).
Серед найважливіших причин, які обумовили різке падіння реальної заробітної плати в попередні роки, слід відзначити випереджаюче зростання цін на товари і послуги при відсутності механізмів захисту доходів від інфляції, різку трансформацію безкоштовних соціальних благ в платні, масові і довготривалі затримки виплати зарплати, підвищення рівня реального безробіття. Загроза безробіття примушує людей погоджуватися на мізерну заробітну плату, навіть із затримками.
Падіння реальної