Форми суспільного господарства

зміст

вступ

Природа не дає в готовому виді всього того, що необхідно для задоволення людських потреб. Усе це люди добувають у процесі виробництва. Таким чином, виробництво є основою життя людського суспільства. Люди змушені постійно спільно впливати на природу, добуваючи необхідні продукти, блага і переробляючи них. Матеріальне виробництво є перетворення природних ресурсів у необхідні матеріальні продукти.

Отже, закономірним для суспільства є спільна діяльність людей і обмін продуктами цієї діяльності між ними в процесі виробництва матеріальних і духовних благ.

Виробництво продуктів має суспільний характер протягом всієї історії розвитку людства. Дійсно, коли мова йде про виробництво, то завжди мають на увазі виробництво суспільних індивідуумів.

У виробництві формуються відносини між людьми, що складають економічний базис суспільства і визначають характер таких суспільних відносин, як державні, правові й ін. На цьому будується, по суті, марксистська економічна теорія.

Аналізуючи виробництво, Маркс прийшов до висновку, що люди вступають між собою у визначені виробничі відносини, що мають об'єктивний характер і не залежать від їхньої волі і бажання. Ці відносини дуже складні. Розрізняють, наприклад, організаційно-економічні відносини, що складаються в процесі організації виробництва з приводу поділу праці, спеціалізації, комбінування; соціально-економічні відносини, що характеризують присвоєння вигідних умов, засобів і результатів виробництва, а також суспільний спосіб з'єднання виробника з засобами виробництва і відповідні йому відносини в самому виробництві, розподілі, обміні і споживанні результатів виробництва.

1. Натуральна і товарна форми організації суспільного виробництва. Еволюція товарного виробництва.

Історично першим виникло натуральне виробництво, при якому продукти праці призначалися для внутрішньогосподарського споживання. Протягом майже 3 млн. років єдиною формою суспільного виробництва було натуральне. У процесі розпаду первіснообщинного ладу виникло товарне виробництво, але натуральна форма ще довго залишалася пануючої, сполучаючись при цьому з товарної. У цілому у всіх докапіталістичних формаціях господарство в основному було натуральним. Кожна господарська одиниця була цілком відособлена від інших як у виробництві, так і в споживанні. Рівень споживання суб'єктів господарювання залежав винятково від рівня виробництва.

Суспільний поділ праці в натуральному господарстві було розвито слабко. Незважаючи на це, усередині такого господарства праця вже могла бути розділена між окремими людьми і групами людей. Приміром , усередині латифундій мало місце поділ праці між рабами, що виконували різні види робіт. Але поділу праці між господарськими одиницями не існувало, був лише ідентичний набір видів робіт. Рабовласницькі латифундії або феодальні маєтки відрізнялися не стільки розмаїтістю видів робіт, скільки кількістю зайнятої робочої сили (рабів і кріпаків). Що стосується вільних селян, то структура їхніх господарств була практично однакова. Селяни не тільки вирощували хліб, але і виготовляли знаряддя праці, одяг, взуття і т.д. звичайно, і при натуральному господарстві деякі продукти праці (сіно, залізо, пряності і т.д.) обмінювалися на ринку як товари. Але такий обмін відігравав другорядну роль.

Натуральна форма виробництва існувала в умовах нерозвиненого суспільного поділу праці і відповідала тому рівневі розвитку продуктивних сил і типові виробничих відносин, що обумовлюють обмежену мету виробництва і підкоряють його задоволенню незначних по обсязі й однотипних, примітивних по характері потреб.

Причини виникнення і сутність товарного виробництва.

Організаційно-господарською основою виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продуктів визначеної виробничої діяльності. Суспільний поділ праці й обмін продуктами - два взаємообумовлених і взаємозалежних процеси.

У докапіталістичних формаціях суспільний поділ праці було слабко розвите. Виділення вівчарських племен з маси первісних поклало початок першому великому суспільному поділові праці, уможливило регулярний обмін між громадами. У рабовласницькому суспільстві відбувся другий великий суспільний поділ праці - ремесло відокремився від землеробства, що означало виникнення товарного виробництва, тобто виробництва, спеціально орієнтованого на обмін. Розвиток обміну обумовило виникнення металевих грошей, формування класу купецтва, поява торговельного капіталу. Це був третій великий поділ праці, що визначило наступний розвиток товарного виробництва.

У ХХ в. у розвитих станах світу відбувся четвертий великий поділ праці - відділення нематеріального виробництва (науки, утворення, охорони здоров'я і т.п.) від матеріального. Із середини 70-х рр., тобто з розгортанням інформаційної революції, почався п'ятий великий суспільний поділ праці - виділення інформаційної діяльності і сфери інформаційних послуг. Але саме по собі суспільний поділ праці, припускаючи наявність обміну продуктами, спонтанно не приводить до появи товарних відносин.

Виникнення товарних відносин поряд з організаційно-виробничим відокремленням спеціалізованих ланок суспільного поділу праці обумовлено соціально-економічною відособленістю виробників, що дозволяє їм привласнювати зроблений продукт, розпоряджатися їм, бути власниками, результатом матеріальних умов виробництва. Така відособленість з часу розпаду первісного ладу стає економічною основою виникнення приватної власності на засоби виробництва як історично першої форми економічного відокремлення. Унаслідок цього відбувається перетворення обміну діяльністю і продуктами праці в товарний обмін. Ця відособленість може мати різний характер, що залежить від пануючого типу власності. Правомірне питання: чому виникає відособленість виробників?

З боку безпосереднього змісту праці вона обумовлюється, насамперед , його неоднорідністю, різною складністю, неоднаковим функціональним змістом роботи - співвідношенням творчого і виконавського компонентів, елементів розумової і фізичної праці. Розрізняються й умови праці, у залежності від яких виділяють праця простій і складний, у шкідливій умовах і т.д. Не однакові фізичні і духовні здібності людей, їхні навички до щоденної і