У сучасних умовах ознаками прояву економічної відособленості товаровиробників є:

Суспільний поділ праці, по Марксу, виявляється в трьох основних формах: поділ на його великі пологи: землеробство, промисловість - загальне, поділ цих пологів на види і підвиди - частка, а поділ праці усередині підприємства - одиничне. Така класифікація, з одного боку, відбиває історичну послідовність виникнення форм поділу праці, з іншого боку - ступінь його розвитку в межах окремих національних економік.

Безпосередньою основою виникнення і розвитку товарного виробництва і відокремлення товаровиробників є загальний і частковий поділ праці. Ці форми створили великі відділені друг від друга сфери виробництва, злиття яких у сукупний суспільний відтворювальний організм в умовах соціально-економічної відособленості виробників відбувається шляхом обміну продуктами праці як товарами.

Таким чином, обмін зробленими товарами через ринок формує економічні зв'язки між відособленими товаровиробниками.

Єдність процесів економічного відокремлення і суспільного поділу праці полягає в тому, що вони мають загальну орієнтацію на формування і розвиток економічних зв'язків у сфері обміну.

Товарне виробництво - це така організація суспільного господарства, при якій окремі продукти виготовляються відособленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що перетворюються в товар. Звідси випливає, що основними рисами товарного виробництва є:

1) суспільний поділ праці;

2) відокремлення присвоєння засобів виробництва;

3) виробничо-господарська і соціально-економічна відособленість власників зробленого продукту;

4) економічні зв'язки між відособленими товаровиробниками, реалізовані через обмін;

5) стихійний характер економічного розвитку

Просте і капіталістичне товарне виробництво.

Розрізняють просте і капіталістичне товарне виробництво. Просте товарне виробництво ґрунтується на власній праці, капіталістичне - на використанні небагато праці. Продукт праці в простому товарному виробництві належить товаровиробникові, у капіталістичному - власникові засобів виробництва. Просте товарне виробництво, як правило, дрібне, а кінцева мета - задоволення особистих потреб товаровиробників. Капіталістичне товарне виробництво передбачає спільна праця багатьох найманих працівників, розвитий одиничний поділ праці. Його ціль - одержання прибутку. Просте товарне виробництво має обмежено ринковий характер (одна частина зроблених ПРОДУКТІВ ЙДЕ БЕЗПОСЕРЕДНЬО НА ОСОБИСТЕ НАТУРАЛЬНЕ СПОЖИВАННЯ, ДРУГА - ТОВАРНА - НА РИНОК), а капіталістичне цілком підлягло ринкові. Але в простого і капіталістичного товарного виробництва є і загальні риси: конкуренція товаровиробників, руйнування одних і збагачення інших, нарешті, один тип власності - приватна, хоча й у різних її формах.

Розходження між натуральним господарством і товарним виробництвом

Весь колектив виступає як власник, виробник і споживач | Існує обособленність і самостійність виробників

Виробництво орієнтується на задоволення потреб колективу | Виробництво орієнтується на задоволення потреб інших

Матеріальні блага з виробництва в споживання надходять прямо, минаючи обмін | Матеріальні блага надходять у споживання за допомогою обміну; при цьому між виробниками виникають економічні відносини

Виробництво благ визначається заздалегідь, виходячи їхніх потреб і можливостей | Кількість необхідних суспільству благ визначається заднім числом після їхнього виробництва, при реалізації

Ні суперництва між виробниками | Існує суперництво між виробниками і споживачами

Слабко впливає на розвиток продуктивних сил, виробництво і підвищення його ефективності | Впливає на розвиток продуктивних сил, виробництва і підвищення його ефективності

Основне протиріччя товарного виробництва

Двоїста природа праці виявляється в русі основного протиріччя товарного виробництва - між приватною і суспільною працею. Конкретна праця є безпосередньо приватною працею, але в умовах суспільного поділу праці товаровиробники роблять продукти для інших осіб, що додає їх праці (схована) суспільний характер, що виявляється тільки при обміні. З позиції відносин безпосереднього виробництва суспільний характер праці полягає в тому, що кожен його вид - лише один з елементів поділу праці, що має метою задоволення суспільних потреб.

Поглиблення суспільного поділу праці в його загальній і особливій формах сприяло зростання товарного виробництва і звертання. Наслідку ж розвитку одиничної форми поділу праці на підприємстві мали прямо протилежну спрямованість. Так, у каретній мануфактурі в одній майстерні трудилися різні працівники (кравець, слюсар і ін.), що раніш самостійно, окремо друг від друга брали участь у виробництві карет. Раніше продукт приватної праці кожного з них був товаром. На підприємстві ж капіталіста окрема праця кожного ремісника внаслідок його глибокої спеціалізації вже не робить готовий товар, утрачає свою економічну відособленість, здобуває форму суспільної праці (за умови, що виготовлений кінцевий продукт - карета - буде реалізований на ринку, задовольнить ту або іншу суспільну потребу). Риси безпосередньо громадської організації приватна праця здобуває тільки в межах окремого підприємства.

У процесі розвитку технологічного способу виробництва, зокрема , при укрупненні підприємств ростуть масштаби організованого і планомірного виробництва, і замість індивідуального домінуючої стає колективне виробництво і колективний характер праці. Приватна праця має місце на дрібнотоварних підприємствах, що ґрунтуються на приватній трудовій власності (наприклад, фермерське господарство).

Протиріччя між приватною і суспільною працею - основне протиріччя товарного виробництва - супроводжується стихійним коливанням цін, руйнуванням одних і збагаченням інших виробників товарів. Так, у випадку невдачі при реалізації свого продукту товаровиробник не в змозі закупити інші товари і задовольнити свої нестатки в споживанні і виробництві. Він розоряється, поповнює армію тих, хто змушений продавати свою робочу силу.