було об’явлено про виплату премій за зменшення посівних площ . Але вже у 1936 році , а саме 1 березня , був підписаний закон “про збереження родючості земель та про квоти для внутрішнього ринку” . Цим законом було відкрито другий етап в аграрній політиці “Нового курсу” . Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію .
16 лютого 1938 року був прийнятий закон завершуючий аграрну політику “Нового курсу” . Був він направлений також на регулювання цін, тільки не шляхом знищення, а шляхом зберігання продукції, яке стимулювалося урядом .
Одже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було державне втручання у всі сфери суспільного життя . Якщо порівняти методи Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта , то можна побачити що спільного в них нічого нема . Адже Рузвельт не звертав уваги не те що держава втручається у справи підприємців та громадян . Він бачив вихід із економічної кризи тільки завдяки державному втручанню, та регулюванню урядом економічних відносин між підприємцями . Одже як ми можемо побачити його программа державного втручання спрацювала . Почав працювати соціальний захист , контроль за виробництвом та збутом продукції , почалось відродження виробництва , і таке інше… Хоча деякі його методи були трішечки такими не гуманними (знищення сільськогосподарської продукції) , але саме завдяки цим методам держава подолала кризу і почала розвиватися. А основний метод на мою думку це все ж таки державне втручання , контроль та регулювання суспільних відносин , чого раніше не було .
“Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів . За час правління Ф.Д.Рузвельта , було прийнято багато нових законів та положень , які діють і по цей час .
Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові відносини , відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії США , проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який мав реальну владу . Основною ціллю цього закону було зменшення класових конфліктів . Але він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати . Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7 . В статті 8 перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики” підприємців . Підприємцям було заборонено втручання у здійснення робітниками прав, перелічених у ст. 7. Для розслідування жалоб профспілок та робітників на підприємців , було створено Національне управління по робітничім відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати розпорядження які підлягали виконанню, не виконувати ці розпорядження було можливо тільки після визнання їх недійсними окружним апеляційним судом , та підтвердженням цього рішення Верховним судом США .
Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки цьому, на початку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка , під натиском безробітних , розпочали серію страйків на громадських роботах (ВПА) . 9 серпня того-ж року до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч робітників . Страйкові рухи все наростали та наростали, приєднуючи до себе нові й нові міста. Було організовано дуже багато мітингів , демонстрацій.
І все ж таки вони добилися своєї мети. 19 вересня 1935 року Г.Гопкінс та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка . Після п’ятиденних переговорів, профспілкові лідери повернулись додому з обіцянками влади підняти заробітну платню. В цей же день страйк у Нью-Йорку був закінчений.
Усього у 1936 році було 48 сидячих страйків , із яких 35 було проведено молодими профспілковими організаціями (КВП – комітети виробничих профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим , що у цьому році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках . У 1936 році також почалось гарно спланована масова організаційна компанія по втягненню у спілки робітників головних, високотрестованих галузей промисловості , котра змінила обличчя американських профспілок , підготовила важкий для капіталістів 1937 рік та значно підняла політичну вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюіс та його помічники, як іноді висловлювались історики буржуазії . Це була класова боротьба мільйонів, це була героїчна праця тисяч прогресивних профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного профспілкового руху.
Одним із серйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон , котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року “про встановлення мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ” . Таким чином починаючи з 1 жовтня 1936 року будь-яке державне замовлення до приватних організацій, з сумою більш ніж 10.000 долл. повинно було бути гарантованим із боку виробника слідуючими положеннями : підприємець повинен був дотримуватись умов праці , передбачені статутом, дотримуватись рівня заробітної платні , визначеного міністром праці , встановити 40 – годинний робочий тиждень , не наймати чоловіків молодше 16 років , та жінок молодше 18 років , не застосовувати працю ув’язнених а також підтримувати нормальні санітарні умови .
Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром праці , який мав певні повноваження .
6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що реформи закінчились і бізнес має “передишку” . Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато телеграм з задоволеннями його заяви . Але зроблений у 1935 році
