Тема: Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – “ Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов‘язаних з сутністю міжнародних інвестицій, впливом іноземних інвестицій на економічне зростання в Україні, сучасним станом інвестиційного клімату в Україні, існуючими проблемами та можливими шляхами його активізації.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що іноземний додатковий капітал потрібний як джерело доходів бюджету, як засіб розгортання додаткових потужностей в економіці, тощо. Інвестиції йдуть і в спільні підприємства, і в національні проекти, однак переважно туди, де є реальний господар. Вивчення проблем та перспектив активізації інвестиційного клімату в Україні потребує дуже ретельного дослідження.

Структура роботи складається зі вступу, основної частини, яка складається з трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

В роботі розкриті наступні питання: поняття та сутність міжнародних інвестицій, сучасний стан законодавчого забезпечення інвестиційного процесу в Україні, прямі іноземні інвестиції в економіку України, місце України на світовому ринку кредитних ресурсів, проблеми та шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні тощо.

При написанні роботи автором були використані Закони та інші нормативні акти України, підручники, монографії, аналітичні статті, періодичні видання, статистичні збірники які стосуються питань міжнародних інвестицій та інвестиційного клімату в Україні.

1. Сутність залучення та функціонування іноземного капіталу

1.1 Поняття та види інвестицій

Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства.[28,c.3]

Відповідно до закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991р., під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток, або досягається соціальний ефект.

Джерело інвестицій - фонд накопичення, або зберігаєма частина національного доходу, що спрямовується на збільшення і розвиток засобів виробництва, і фонд відшкодування, що використовується для відновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.

Інвестиції в широкому розумінні можна визначити як витрати ресурсів, що здійснюються з метою одержання в майбутньому користі або прибутку. У такому розрізі рішення про вкладання інвестицій відрізняються від рішень, спрямованих на споживання, для яких характерним є те, що витрати ресурсів спрямовані на одержання тільки негайної корисності.

Цікавою є класифікація інвестицій, запропонована в книзі „Фінансовий менеджмент” за ред. проф. Г.Г.Кірейцева [47, c.269] (див. Рис. 1.1).

Більш докладно економічну природу інвестицій проясняє класифікація[28, c.9-10], в основу якої закладені різні ознаки. В якості таких надалі використовуються: 1) види інвестицій; 2) об'єкти вкладення засобів; 3) характер участі в інвестуванні; 4) регіональна ознака: 5) період інвестування; 6) форми власності; 7) форми участі інвестора; 8) ступінь ризику; 9) форми відтворення.

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій

1. Види інвестицій прийнято підрозділяти на: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно; майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого ("ноу -хау"): права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності.

2. У відношенні об'єктів вкладення засобів інвестиції розуміються як: реальні інвестиції, або вкладення засобів у матеріальні (будівлі, споруди, устаткування і т.п.) і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", науково-технічні і проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмного забезпечення і т.п.) активи; фінансові інвестиції, або вкладення засобів у різноманітні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

2. По характеру участі в інвестиційному процесі інвестиції розділяються на такі види: прямі, що припускають особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладенні засобів; непрямі, що здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють і розміщують за своїм розсудом найбільш ефективним способом фінансові засоби. Такі посередники беруть участь у керуванні об'єктами інвестування, а одержувані прибутки розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.

4. У регіональному аспекті розглядаються інвестиції: внутрішні, або вкладення суб'єктів господарської діяльності даної держави; іноземні - вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій; закордонні - вкладення засобів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна й ін.).

5. По періоду інвестування прийнято виділяти інвестиції: короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні внески, ощадні сертифікати); довгострокові, тривалістю понад один рік.

6. По формах власності інвестиції підрозділяються на: приватні засоби громадян, підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій; державні, що фінансуються за рахунок бюджетних засобів різних рівнів, державними підприємствами і установами.

7. Форми участі інвестора припускають: часткова участь у створюваних підприємствах або придбання частини в діючих підприємствах (пайова участь у товаристві з обмеженою відповідальністю); створення підприємств, що цілком належать інвестору, або придбання у власність чинних підприємств повністю; придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого одержання або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів; придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

8. По ступеню ризику інвестиції діляться на такі види: без ризикові; ризикові.

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути: а) можливість втрати всієї суми розраховуємого прибутку. Допустимий ризик; б) можливість втрати не тільки прибутку, але і