вони самі. Головна відмінність цивілізаційного підходу - відсутність вирішальної детермінації в розвитку суспільства. Якщо формаційна теорія починає “розуміння” суспільства "знизу", висуваючи на перше місце матеріальне виробництво, то прихильники цивілізаційного підходу починають збагнення суспільства, його історії "зверху", тобто з культури у всім різноманітті її форм і відносин (релігія, мистецтво, моральність, право, політика і т.д.).
Значний внесок у розвиток цивілізаційного підходу внесли О. Шпенглер, М. Вебер, А. Тойнбі. Цей підхід базується не на виділенні рівня продуктивних сил і економічного базису, а на визначенні переважного виду господарської діяльності і пануючої системи цінностей у житті суспільства. Тут відсутня абсолютизація соціально-економічних законів, що панують над людьми, приймається до уваги складне переплетення технічного, економічного, політичного, релігійного й інших соціокультурних факторів у реальній діяльності людей, проголошується право кожного народу на власний соціально-історичний експеримент, на реалізацію своєї культурної програми.
Цивілізаційний підхід ще не розроблений до кінця як загальметодологічний підхід до аналізу суспільно-історичного процесу. І він повинний бути плюралістичним, приймаючим в увагу складне переплетення технічного, економічного, політичного, релігійного й інших соціокультурних факторів у суспільно-історичному процесі. Його методологія повинна відповідати сучасними представленнями про багатофакторність і багатовекторність розвитку. Сутність цивілізаційного підходу повинна вбачатися в багатофакторному і багатовекторному аналізі суспільно-історичного процесу. У цьому випадку насущно необхідним стане використання досягнень моністичного підходу, результатів аналізу місця і ролі окремих сторін громадського життя, змикання цивілізаційного (плюралістичного) і формаційного (моністичного) підходів.
На необхідність збереження і використання формаційного підходу до аналізу суспільства і його історії вказують багато вітчизняних і закордонних дослідників. Провівши порівняльний аналіз марксистського і плюралістичного підходів, англійський ліберальний соціальний мислитель Г. Макленнан прийшов до наступного висновку: "У той час, як плюралісти не прагнуть досліджувати фундаментальні процеси людського суспільства, унаслідок чого їхня соціальна онтологія дуже небагата, марксисти, навпроти, виявляють інтерес саме до процесів, що йдуть у глибинах суспільства, до їх причинно-наслідкових механізмів, що покликані знайти як логічно раціональне, так і можливий загальний напрямок цієї еволюції"[3]. Далі він указує, що системні аспекти капіталістичних суспільств неможливо розглядати, не використовуючи марксистські категорії (особливо такі, як спосіб виробництва і зміна суспільних формацій). Аналіз же явищ, що приводять до множинності соціальних формувань і їхніх суб'єктивних інтересів (урбанізація, споживчі субкультури, політичні партії і т.д.), більш плідна в площині
Кожний з розглянутих підходів необхідний і важливий, але недостатній сам по собі. Так, цивілізаційний підхід сам по собі не може пояснити причини і механізми переходу від однієї фази цивілізаційного розвитку до інший, а в рамках формаційного підходу складно описувати розходження країн Заходу і Сходу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Барр Р. Политическая экономия: В 2 т./Пер. с фр. – М.: Междунар. Отношения, 1994. – 466 с.
Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.- 548 с.
Дзюбик С., Ривак О.“Основи економічної теорії” - К.:Основи,1994. – 424 с.
Межжерин В.А. Цивилизация и ноосфера. Кн. 1. К.: Знання, 1996. – 128 с.
Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. Посібник.-К.: ”Знання”, 2000. – 546 с.