Рис.2.8. Визначення оптимальної норми заощадження

Накладення двоперіодної бюджетної лінії на карту байдужності, що представляє двоперіодну функцію корисності, дозволяє визначити, як при існуючій ставці відсотка індивід розподіляє свій поточний доход на споживану і зберігаєму частини: крапка торкання бюджетної лінії з найбільш віддаленої кривої байдужності вказує обсяг споживання поточного періоду, а, отже, і обсяг заощадження (див. рис. .8). Рис. .8 також показує, що можливість надавати частину доходу в позичку (наявність ринку капіталу) підвищує добробут індивіда: за рахунок надання позички індивід перейшов з U0 на U1.

Підвищення ставки відсотка збільшує кут нахилу бюджетної лінії, що виходить із крапки W0, і переводить індивіда, як показано на рис. .9, на ще більш віддалену криву байдужності.

Рис. .9. Ефекти заміни і доходу

Реакцію індивіда на зміну ставки відсотка, що є ціною капіталу (заощаджень), теж можна розкласти на ефект заміни й ефект доходу. Провівши до вихідної кривої байдужності U1 дотичну, рівнобіжну нової двоперіодної бюджетної лінії U2 , знайдемо, що ефект заміни в даному випадку виражається в збільшенні заощадження на C01 –. Це порозумівається тим, що підвищення ставки відсотка збільшує відносну цінність (корисність) заощаджень і тому їхня частка в поточному доході зростає.

Зростання добробуту індивіда в результаті підвищення ставки відсотка (перехід з U1 на U2) полягає в збільшенні його споживання в обох періодах. Але якщо приріст споживання в майбутньому періоді забезпечується збільшенням ставки відсотка, то підвищити споживання в поточному періоді можна тільки за рахунок зниження обсягу заощаджень. Таким чином, ефект доходу при підвищенні ставки відсотка полягає в скороченні заощаджень. 

Як у цілому зміниться обсяг заощаджень при підвищенні ставки відсотка, залежить від абсолютних значень зміни заощаджень під впливом кожного з розглянутих ефектів. Як правило, при низьких ставках відсотка ефект заміни перекриває ефект доходу, а при високих – навпаки. Тому крива пропозиції капіталу (утворення заощаджень), зображена на рис. .10, схожа на криву пропозиції праці.[2]

Рис. .10. Крива пропозиції капіталу

Рис.2.11. Крива пропозиції землі

Податок на відсотки (дивіденди) впливає на пропозицію капіталу так само, як на пропозицію праці впливає прибутковий податок.

Індивідуальна функція пропозиції землі (не відтворених факторів виробництва).

Запаси не відтворених факторів виробництва по визначенню фіксовані. Тому, як би не змінювалася ціна цих факторів, їх не можна запропонувати більше, ніж мається. Отже, функція пропозиції землі має вигляд: ZS = =Її графік зображений на рис. 2.11.

Ринкова пропозиція факторів виробництва утворюється в результаті додавання індивідуальних пропозицій.

2.3 Попит на фактори виробництва

Будемо виходити з того, що при визначенні обсягу закупівлі фактора фірма, як і при прийнятті інших господарських рішень, керується прагненням до максимізації прибутку. Припустимо спершу, що постійні витрати, тобто обсяг капіталу і його ціна фіксовані. Тоді прибуток можна представити як функцію від однієї змінної – праці:

(Q(L)) – 

Умовою її максимізації є рівність:

(2.1)

Ліва частина рівності (2.1) показує, наскільки зростає виторг фірми при збільшенні використання праці на одиницю, і називається граничний виторг від граничного продукту праці (фактора) –Права частина рівності (2.1) показує, наскільки зростуть загальні витрати фірми в результаті використання додаткової одиниці праці, і називаються граничні витрати на працю – МС.

Оскільки TR(Q(L))ЧQ(L), те:

Таким чином, граничний виторг від граничного продукту праці дорівнює добутку граничного виторгу на граничну продуктивність праці.[2]

Тому що TC(Q(L))ЧL, то  Отже, коли ціна праці зростає в міру збільшення її використання, тоді граничні витрати на працю більше її ціни; якщо додатковий найм праці супроводжується зниженням його ціни, то граничні витрати на працю нижче його ціни; при незмінній ціні праці граничні витрати на працю рівні його ціні.

Значення величин MRPL і MCL залежать від статусу фірми на ринку благ і ринку праці. Якщо фірма є досконалим конкурентом на ринку благ, то для неї MRі тоді MRPL РЧMPL. Добуток Р*MPL називається цінність граничного продукту праці. Коли фірма є досконалим конкурентом на ринку праці, тоді MCL = r.

У таблиці .1 показано, як модифікується умова максимізації прибутку фірми в залежності від її статусу.

Таблиця .1

Статус фірми | Умова
 максимізації
прибутку

на ринку благ | на ринку праці

досконалий конкурент | досконалий конкурент | PЧMPL = r

монополіст | досконалий конкурент | MRЧMPL = r

досконалий конкурент | монопсоніст | PЧMPL = MCL

монополіст | монопсоніст | MRЧMPL= MCL

Для визначення обсягу попиту на працю конкретної фірми потрібно вирішити відносно L відповідному її статусу рівняння в 3-му стовпці таблиці .1.

Функція попиту на працю як однозначна залежність обсягу попиту на працю від його ціни існує тільки при наявності на ринку праці досконалої конкуренції.

У довгому періоді зміна обсягу попиту на працю слідом за зміною його ціни, як правило, супроводжується зміною капіталооснащеності праці; в результаті змінюється його гранична продуктивність, що відображається зрушенням кривої попиту на працю. Зі збільшенням обсягу використовуваного капіталу крива попиту на працю зміщається вправо. Тому попит на працю в довгому періоді більш еластичний, ніж у короткому періоді. Наочно це представлено на рис. .12.  

Рис. 2.12. Крива попиту на працю фірми в тривалому періоді

При ціні r,0 фірма використовує L0 од. праці. Зниження його ціни до r,1 у короткому періоді збільшує попит на працю до L1. Внаслідок зниження ціни праці знизяться витрати виробництва і фірма зможе збільшити обсяг пропозиції своєї продукції. Для збільшення випуску з мінімальними середніми витратами буде потрібно збільшити обсяг застосовуваного капіталу.[3] 

Якщо розширення масштабів виробництва супроводжується зростанням його ефективності, то зросте і гранична продуктивність праці. На рис. .12 це відображено зрушенням кривої попиту вправо (MRPL,0 ). У результаті обсяг попиту на працю при ціні r,1 складе не