Сукупний попит на ринку факторів виробництва формується в два етапи: в результаті додавання функцій попиту усіх фірм, що виробляють однорідний вид продукції, утворюються галузеві функції попиту, а підсумовування останніх дає народногосподарську функцію попиту на фактор. При побудові галузевої функції попиту на фактор необхідно враховувати, що збільшення закупівлі фактора усіма фірмами галузі у відповідь на зниження його ціни збільшує обсяг галузевої пропозиції.  

Рис. .13. Крива попиту на працю фірми при загальному збільшенні використання праці

При заданому попиті на блага ціни на них знизяться, що у свою чергу знизить граничний виторг від граничного продукту фактора, тобто зрушить криву попиту окремої фірми вліво ( ), як показано на рис. .13. Тому для одержання галузевої кривої попиту на фактор потрібно здійснювати горизонтальне додавання ліній , а не .

3. Рівновага на ринку факторів виробництва

3.1 При досконалій конкуренції

На ринках факторів виробництва, як і на ринках благ, рівновага встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції в умовах різних ринкових структур. Візьмемо як приклад ринок праці.

Досконала конкуренція. Якщо на ринку панує зроблена конкуренція, то ставка заробітної плати і рівень зайнятості визначаться крапкою перетинання кривих ринкового попиту та ринкової пропозиції. Рівноважна комбінація r*, L* на рис. 3.1 представляє стан повної й ефективної зайнятості.

Рис. 3.1. Повна й ефективна зайнятість

У представленій ситуації зайнятість повна в тому змісті, що всі бажаючі запропонувати за сформованою ціною визначену кількість праці можуть реалізувати це бажання. Наявний обсяг трудових ресурсів може перевищувати L* і дорівнювати, наприклад, L1. Але це не означає, що існує безробіття: просто за ціною r* люди не хочуть пропонувати праці більше, ніж L*.

Зайнятість в обсязі L* є ефективною тому, що при такій зайнятості граничний виторг від граничного продукту праці дорівнює граничним витратам на працю. Це випливає з того, що в основі LD лежать криві MRPL окремих фірм. Якби якимсь образом удалося умовити людей продати за сформованою ціною кількість праці, що залишилася, L1 - L*, то ефективність виробництва знизилася б, тому що доход, отриманий від додаткової кількості праці, був би менше витрат на їхнє придбання. Площа ЕАВ на рис. 3.1 представляє виникаючі при цьому втрати суспільства.

У ситуації, зображеній на рис. 3.1, рівноважна ціна праці перевищує ціну пропозиції всіх одиниць використаної праці крім останньої. В результаті цього утворюється економічна рента, рівна площі r,0Er*. Економічна рента являє собою різновид надлишків виробника (продавця), оскільки вона виникає при продажі факторів. Але тому що ренту одержує споживач (а не фірма), то її можна розглядати як надлишок споживача. Величина економічної ренти залежить від еластичності пропозиції фактора: при досконалій еластичності пропозиції рента відсутня, а при досконалій не еластичності пропозиції весь доход від продажу послуг фактора є рентою. Такий, наприклад, доход від здачі в оренду землі.[2,13]

Специфіка економічної ренти як різновиду доходу власників факторів полягає в тому, що її вилучення не змінює обсяг пропозиції фактора, що приносить ренту. Тому, якщо податок на фактори виробництва не перевищує породжуваної ними ренти, то введення податку не впливає на міжгалузевий розподіл факторів, тобто держава не втручається в ринкову аллокацію виробничих ресурсів.[2]

3.2 При монополії

Монополія на ринку праці виникає тоді, коли на стороні пропозиції праці від імені всіх бажаючих найнятися на роботу виступає профспілка. У цьому випадку, як на всякому монополізованому ринку, ціна буде залежати не тільки від виду функцій попиту та пропозиції, але і від цілей профспілки.

З погляду профспілки крива ринкового попиту на працю є кривою її середнього доходу, тому що кожна її крапка показує, по якій ставці заробітної плати фірми згодні найняти відповідну кількість праці. Крива ринкової пропозиції праці представляється профспілці як крива його граничних витрат, тому що кожна її крапка показує, яку ціну вимагають робітники за додаткову одиницю праці. Якщо профспілка прагне максимізувати свій “прибуток”, тобто різницю між сумою грошей, що згодні заплатити за працю фірми, і сумою цін пропозиції кожної одиниці праці, то до кривої середнього доходу (кривої ринкового попиту) монополіст-профспілка побудує криву граничного доходу. Крапка її перетинання з кривою пропозиції праці (кривою граничних витрат профспілки) визначить стійке поєднання r , L при розглянутій ринковій структурі. 

Рис. 3.2. Монополія на ринку праці

Процес визначення ставки зарплати, максимізуючої “прибуток” профспілки, у графічному вигляді показаний на рис. 3.2.

Оскільки крива граничного доходу профспілки має більш крутий нахил, чим крива попиту на працю, то ставка заробітної плати в розглянутому випадку виявляється вище, а зайнятість нижче, ніж при досконалій конкуренції на ринку праці й у результаті виникає безробіття: не всі бажаючі при сформованій ставці заробітної плати трудитися за наймом зможуть знайти роботу. На рис. 3.2 безробіття представляє відрізок LпрL1.[2]

3.3 При монопсонії

Монопсонія – ситуація, протилежна монополії. Вона виникає на ринку праці, коли великій кількості неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець у вигляді фірми або союзу підприємців. На такому ринку в якості кривої попиту виступає крива доходу монопсонії від граничного продукту праці. Крива ринкової пропозиції перед монопсонією з'являється у вигляді кривої середніх витрат на закупівлю праці. Побудована до неї крива граничних витрат у крапці її перетинання з кривою попиту визначить кількість праці, необхідну для максимізації прибутку монопсонії в короткому періоді.[13]

На рис. 3.3 це Lмнпс. Така кількість праці монопсонія може найняти за ціною rLмнпс. Союз підприємців, що протистоїть неорганізованим робітником, найме менше праці й установить більш низьку ставку заробітної плати,