Рис. 3.3. Монопсонія на ринку праці

Рис. 3.4. Відсутність однозначної залежності між ціною й обсягом попиту монопсонії

По тій же причині, по якій у монополії відсутня функція пропозиції, монопсонія, що прагне до максимуму прибутку, не має функції попиту. У крапці Курно монопсонії може одночасно перетинатися декілька кривих граничних витрат на закуповуваний фактор, що відповідають різним кривим його пропозиції. У результаті перпендикуляр, опущений із крапки Курно, укаже на декілька різних цін, за якими можна купити ту саму кількість фактора, який максимізує прибуток (див. рис. 3.4). Можливі також ситуації, коли різна кількість факторів виробництва, що забезпечує максимальний прибуток, монопсонія може закуповувати по одній і тій же ціні. Таким чином, однозначної залежності між ціною й обсягом попиту при монопсонії немає.[2]

Двостороння монополія, або монополия-монопсонія виникає на ринку праці при укладенні трудового договору між профспілкою і союзом підприємців. Для графічного представлення виникаючої при цьому ситуації потрібно поєднати рисунки 3.2 і 3.3. Результат такого поєднання представлений на рис. 3.5.

Рис.3.5. Двостороння монополія

На ньому видно, що на ринку двосторонньої монополії ціна однозначно не визначається. Замість крапки рівноваги існує область можливої угоди: в залежності від сили кожної зі сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановиться в інтервалі між ціною, яка запитується профспілкою (rLпр), і ціною, пропонованою монопсонією (rLмнпс). Ціна, запитувана профспілкою, завжди вище ціни, пропонованої союзом підприємців. Що ж стосується запитуваних і пропонованих обсягів праці, те їхнє співвідношення однозначно не визначене. В залежності від нахилів кривих попиту та пропозиції обсяг пропозиції може бути більше, менше або дорівнювати обсягу попиту.

Висновки

Функціонування підприємств і домашніх господарств ґрунтується на використанні факторів виробництва й одержанні від їхнього використання відповідних доходів. Під факторами виробництва розуміються особливо важливі елементи або об'єкти, що впливають на можливість і результативність господарської діяльності.

В ринковому товарообігу факторів виробництва є свої особливості, хоча в цілому і тут діє механізм конкурентної рівноваги цін.

Подібно ціноутворенню на блага ціни на фактори виробництва утворюються в результаті взаємодії попиту та пропозиції на ринках цих факторів. Спеціальний розгляд процесу ціноутворення на фактори виробництва порозумівається, з одного боку, його особливостями, з іншого боку – специфічною роллю цих факторів у ринковому господарстві.

Пропозиція факторів виробництва надходить від індивідів, що прагнуть максимізувати свою функцію корисності.

Обсяг пропозиції праці індивід визначає на основі прирівнювання граничної корисності вільного часу до граничної корисності доходу, одержуваного від праці. В результаті при наявності ціни праці встановлюється однозначна залежність між максимальною кількістю пропонованої індивідом праці і її ціною. Ця залежність виражається індивідуальною функцією пропозиції праці. Реакція індивіда на зміну ціни праці розкладається на ефект заміни й ефект доходу. Суть ефекту заміни полягає в збільшенні пропозиції праці при підвищенні його ціни й у скороченні пропозиції праці при зниженні його ціни. Ефект доходу відбиває зміна добробуту індивіда при зміні ціни праці і виявляється в тім, що з підвищенням ціни праці її пропозиція скорочується, а зі зниженням ціни праці її пропозиція збільшується. Доти поки ефект заміни перекриває ефект доходу, крива індивідуальної пропозиції праці має позитивний нахил. Коли ефект доходу перекриває ефект заміни, тоді нахил кривої індивідуальної пропозиції праці здобуває негативний нахил.

Оскільки утворення капіталу відбувається за рахунок заощаджень, то обсяг пропозиції капіталу відповідає обсягу заощаджень. Корисність заощаджень для індивіда полягає в тому, що вони забезпечують можливість задовольняти потреби в майбутньому. Однією із психологічних властивостей індивіда є перевага нинішніх благ майбутнім . Ступінь переваги нинішніх благ майбутнім зростає в міру зростання частки заощадження в поточному доході індивіда.

Податки на доходи від праці і капіталу знижують обсяг їхньої пропозиції і при цьому виникають чисті втрати суспільства (excess burden).

Обсяги пропозиції праці і капіталу визначаються індивідом на основі зіставлення альтернативних варіантів зростання свого добробуту: дозвілля – праця, поточні задоволення потреб – задоволення потреб у майбутньому. На відміну від праці і заощаджень земля не має аналогічних альтернатив. Єдиним способом використання землі як засобу підвищення добробуту є одержання доходу від її застосування в господарстві. Тому пропозиція землі зовсім нееластична за ціною.

Функції ринкової пропозиції факторів утворюються в результаті додавання індивідуальних функцій їхньої пропозиції.

Обсяг попиту фірми, максимізуючої прибуток, на фактори виробництва визначається на основі прирівнювання доходу від граничного продукту фактора до граничних витрат використання фактора. Якщо ціна фактора не залежить від обсягу його закупівлі, то між ціною фактора і максимальним обсягом його використання встановлюється однозначна залежність, що називається функцією попиту фірми на фактор. Вид цієї функції залежить від статусу фірми на ринку благ. У короткому періоді крива попиту конкурентної фірми збігається з кривою цінності граничного продукту фактора, а крива попиту монополії проходить крутіше (при прямолінійній функції попиту на ринку благ – удвічі крутіше). У довгому періоді зміна ціни одного з факторів супроводжується не тільки зміною обсягу попиту на даний фактор (рух уздовж кривої попиту), але і зміною технології виробництва, що, у свою чергу, змінює граничну продуктивність факторів і попит на них (зрушення кривої попиту на фактор).

В результаті підсумовування функцій попиту на фактор усіх фірм, що випускають той самий вид благ, утворюється