І надалі, радикальні перетворення в економіці, структурна перебудова промисловості України, спрямовані на подолання технічної відсталості головних галузей матеріального виробництва, прискорення розвитку наукомістких і високотехнологічних галузей, можливі тільки за умови проведення державою активної інноваційнозорієнтованої інвестиційної політики. Такі перетворення для нашої країни, як показує вже, на жаль, багаторічний досвід і відсутність позитивних результатів, потрібно здійснювати не стільки на основі класичної монетарної теорії, як шляхом інноваційної української теорії: “інноваційна” – це науково-технічна активність, це проведення державної інноваційної політики на загальнодержавному і регіональному рівнях, спрямованої на впровадження новітніх науково-технічних розробок, відродження конкурентноздатного вітчизняного виробництва.

У Україні інноваційну політику координує Міністерство освіти і науки. Ним розпочаті впровадження в нашій країні одного з її варіантів, так званого “технологічного поштовху”, що передбачає виділення державою пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, за умови наявності для цього необхідних матеріальні ресурси, що відповідають рівню експертизи й інформаційного забезпечення. Такий варіант інноваційної політики виходить із наявності науково-технічних і соціально-економічних проблем і передбачає для їхнього вирішення розробку різних державних програм, здорових капіталовкладень і інших прямих форм державної участі.

Державна підтримка інноваційних процесів дає можливість перейти до реалізації комплексних регіональних, галузевих і загальнодержавних програм, середнього і малого інноваційного бізнесу, а також сконцентрувати бюджетні ресурси на пріоритетних напрямках виробництв і прискорити процеси структурної перебудови економіки України. Інноваційна політика “технологічного поштовху” у масштабах регіону здійснюється на чотирьох рівнях (пріоритетів, програм, пропозицій і проектів).

Такий механізм дає можливість реалізувати такі важливі функції: стратегію планування інвестицій, конкурсний механізм формування програм і добору інноваційних пропозицій для їхньої реалізації, квотування бюджетних коштів для реалізації загальнодержавних програм і програм малого інвестиційного бізнесу.

Інноваційна політика – складний і не без ризику процес, хід якого визначається багатьма вихідними чинниками: технічними, фінансовими, економічними і соціальними. Водночас сьогодні в Україні здійснюються спроби створення чіткої політики, що має спроможність реагувати на швидкі, несподівані зміни ситуацій, підтримувати складні наукомісткі проекти з високим рівнем технічного і фінансового ризику. Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції. Пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України. Інноваційним підприємством (інноваційним центром, технопарком, технополісом, інноваційним бізнес-інкубатором тощо) є підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг;

Сподіваємося, що найближчим часом, законодваці визначаться з вибором шляху вирішення такої важливої проблеми, як реалізація інноваційної політики в країні, що можлива на рівні малого інвестиційного бізнесу лише за умови активної участі усіх суб'єктів цього комплексного процесу: державних установ, що виконують у регіоні функції координації інноваційної роботи, інформаційного забезпечення процесу розробки і випуску продукції, його сертифікації, правового захисту, органів місцевої влади, наукових організації, промислових підприємств і навіть окремих винахідників. Якщо кожне підприємство незалежно від його розмірів, форми власності і виробничої спрямованості буде націлене на активний інноваційний процес на рівні від цехового до загальнодержавного, успіх кінцевого процесу виробництва буде забезпечений.

2.2 Характерні ознаки малого інноваційного бізнесу

Неодноразові дослідження показують, що головні винаходи з однаковою частотою виникають як на малих підприємствах і в окремих осіб, так і на великих підприємствах. Наприклад, компанія «Дженерал електрик», найбільший світовий виробник електроустаткування, відносить на рахунок малих підприємств багато нових ідей, у тому числі винахід тостерів, кухонних плит, холодильників, посудомиючих машин, пилососів і морозильників глибокого заморожування. Малі підприємства винайшли персональний комп'ютер, бритвене лезо з нержавіючої сталі, ксерокс, реактивний двигун і моментальну фотографію, целофан і навіть недорогу кулькову ручку. Безсумнівно, що американці непогано живуть завдяки наявності мільйонів малих підприємств в економіці. Їхня інноваційна діяльність збагачує економічне середовище.

Інновація – це техніко-економічний процес, що через практичне використання ідей і винаходів призводить до створення кращих за властивостями виробів і технологій. Він охоплює увесь спектр видів діяльність від досліджень і розробок до маркетингу. Саме це і дозволяє різноманітним типам фірм зайняти в ньому відповідне місце.

Про важливість інноваційної діяльності невеликих фірм так само свідчать результати різноманітних економічних досліджень. За даними аналізу Національного наукового фонду США в створенні 352 найбільше важливих винаходів, що зявились після 1953 року, внесок невеликих компаній у їхньому створенні дуже вагомий. Так, у США малими фірмами було створено 35%, а у Великобританії і Німеччини – відповідно 23% і 26% нововведень.

Малі науково-технічні компанії розвиваються й у нашій країні. Багато з них займаються наукомісткими виробництвами, зайняті розробкою нових продуктів і технологій. Слід зазначити, що роль малих фірм у процесі нововведень не є універсальною. Вони займають особливе, своє місце в інноваційній сфері. Характерною рисою інноваційної діяльності малих фірм є їхня переважна орієнтація