Ступінь участі малої фірми в інноваційному процесі галузі залежить від життєвого циклу продукту, що нею випускається. Галузь із коротким циклом життя продукту (високотехнологічні) потребують регулярної розробки виробництва нових видів продуктів, що створює передумови для діяльності невеликих новаторських фірм саме в галузях із коротким життєвим циклом продукту. Чинником обмежуючого розвитку інноваційної діяльності малих компаній в тій або іншій сфері є такі характеристики галузі, як: капіталоємкість виробництва і необхідний розмір початкових інвестицій у дану сферу.

У сфері послуг малі фірми працюють переважно на контрактній основі, що дозволяє їм виконувати замовлення з розробкою і впровадженням як продуктів (інновацій), так і технологічних нововведень, а також діяти в галузях як із коротким, так і з тривалим життєвим циклом продукції. Невеликі компанії грають головну роль у комерційному використанні нововведень і поширенні їх у різноманітних сферах виробництва. Виникнення і швидке зростання малих високотехнологічних компаній сприяє динамичному розвитку галузі і ринку нових товарів.

Таким чином, малі фірми відіграють роль розвідників і творці нової продукції і, отже, нових ринків, а великий бізнес зберігає за собою функцію організатора масового виробництва і швидкого насичення ринку новою продукцією.

Усе це ще раз підтверджує тезу про взаємне доповнення і зв'язок великого і малого бізнесу, кожний із який займає визначене місце, що відповідає його особливостям в інноваційному процесі

2.3 Проблеми в галузі малого інноваційного бізнесу

Однією з головних причин даной ситуації є об'єднання освіти і науки в рамках єдиного Міністерства освіти і науки. Управління всією науково-технологічною сферою України звелося до рівня департаментів міністерства, що, по суті, призвело до втрати керованості наукою. Результати науково-технологічної діяльності не аналізуються, не прогнозується її подальший розвиток, робота з визначення пріоритетів практично не ведеться. Не створюється відповідна нормативно-законодавча база.

За період 1991-2000 роки число науковців основної діяльності скоротилося більш ніж у двічі. Середній вік науковців Національної академії наук складає зараз 50 років, а середній вік докторів наук перевищив 59 років.

Впровадження науково-технічних розробок, у тому числі освоєння нових видів продукції, знаходиться в середньому на рівні 45-50% від 1995 року, а частка впроваджених науково-технічних розробок від загальної кількості складає зараз лише 3,7%.Відбувається погіршення матеріально-технічної бази науки. Від 30% до 54% наукові прилади й устаткування експлуатуються 10-20 років і від 20% до 35% - більше 20. Знижується інноваційна активність підприємств. Якщо в 1995 році цей показник складав 22,9%, то в 2000 році він знизився до 14,8%.

3. Фактори, що сприяють розвитку малого інноваційного бізнесу в Україні

3.1 Інтелектуальний потенціал – найперша складова малого інноваційного бізнесу

Найбільшим інтелектуальним потенціалом володіє академічний науковий комплекс нашої держави. У силу властивого подібним структурам традиціоналізму і навіть консерватизму, у них збереглися не тільки перспективні розробки, але і наукові школи. І хоча продовжуються відтік умів із наукової сфери в Україні і «згортання» досліджень через їхнє хронічне недофінансування, ми усе ще володіємо досить пристойним науковим потенціалом. Галузевий науково-технічний і проектний комплекс України виявилися непотрібними – промисловість майже не реалізує вітчизняні розробки. Сьогодні підприємства віддають перевагу діючим, випробуваним технологіям й устаткуванню, вони не хочуть із ризиком фінансувати розробку нових технологій і виготовлення необхідного устаткування.

Радянський науковий комплекс будувався за принципом використання вчених у якості мислячих верстатів. Для цього створювалися своєрідні цехи – науково-дослідні і проектні інститути. Вчені-особистості були винятком, а не правилом. Вчений обслуговувався (якщо обслуговувався взагалі) конвейерно, а не персонально. Приміром, за кожним більш менш популярним співаком, танцюристом, моделлю стоїть антрепренер, що вміє продати і талант патрона. А от груп підприємців-менеджерів, що б стояли за такими яскравими особистостями, як учені, дослідники, конструктори, технологи, в Україні дотепер немає. Чимало проблем у вітчизняного виробничого комплексу. Він створений у радянські часи за індустріальним типом і тому не дуже сприйнятливий до інновацій. Відбувається зменшення виробництва наукомістких видів продукції і заміна їх більш простими і дешевими. У той час як на ринку наукомісткої продукції частка країн «великої сімки» складає 80%, частка України в сотні, якщо не в тисячі разів менше. Для виходу на інноваційний шлях розвитку економіки нашій країні не вистачає кредитно-фінансового капіталу. Умови ж використання навіть наявного потенціалу банків блокують фінансування менш тривалого інноваційного проекту, тому в нас підтримуються лише короткострокові великоприбуткові програми. Приватне фінансування наукових праць не ведеться. Правові умови розробки і використання новацій примітивні і недосконалі. Немає прогнозно-маркетингової структури, а незнання поточних і перспективних потреб і вимог світового ринку не дозволяє розроблювачам і виробникам інновацій оперативно на них реагувати. У результаті пропонується не те, що потрібно, а те, що є. В Україні немає галузевих інноваційних компаній. Тим часом США і країни ЄС виділяють значні суми на створення малих спеціалізованих інноваційних компаній (чотири-п’ять вчених і 8 -12 менеджери) як найбільше продуктивних і оперативних. У нас же необхідність в них ще належним чином не усвідомлена. Уряди наших сусідів – Польщі і Росії – проголосили рівноправне партнерство держави, приватних інвесторів,