Правові умови є чисто внутрішньою справою. Наскільки прагматично і перспективно будуть мислити урядовці і народні депутати, настільки якісно і швидко ми будемо забезпечені нормативними документами за інноваційною тематикою в Україні. Поки Закон України «Про інноваційну діяльність» відповідає лише на питання, яким чином і через які структури «здійснювати фінансову підтримку» підприємств, що бажають впровадити інновацію, і ні єдиним пунктом не роз'яснює, як заробити кошти на «фінансову підтримку» і хто ці гроші буде заробляти. Пільги ж, відповідно до закону, даються тим, хто споживає інтелектуальну власність у вигляді інноваційного проекту, тобто промисловим підприємствам, а не тим, хто цю власність створив, - вченим, конструкторам, менеджерам. Так, Президент України Леонід Кучма доручив уряду при підготовці проекту державного бюджету на 2003 рік передбачити напрямок не менше 25 відсотків прибутків від приватизації на інноваційний розвиток стратегических підприємств. У підписаному президентом указі говориться, що четверта частина надходжень від приватизації 2003 року повинна направлятися на інвестування в державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких частка держави складає не менше 50 відсотків, і які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Про малі підприємства мова навіть не заходила. Глава держави доручив уряду в двомісячний термін визначити механізм розподілу і використання коштів, отриманих від приватизації в такому році. За словами керівників Фонду держмайна, за увесь 2003 рік Кабінет міністрів планує одержати від приватизації держвласності біля 2,1 мільярди гривень.

3.6 Головний принцип взаємовідносин між бізнесом і наукою

Хоча інноваційна інфраструктура в Україні дуже слабка, можна сказати, що вона майже відсутня, її можна розгорнути, використовуючи численні приватні структури – маркетингові компанії, науково-дослідні організації, консалтингові й експертні, технічні й економічні структури, банки і небанківські кредитно-фінансові об’єднання, страхові компанії, регіональні і галузеві інжинирінгові компанії і т.п. Особливе значення має створення нових виробництв науковими об’єднаннями – виступати бізнесами-інкубаторами для них цілком природно. Починаючи з наступного навчального року, необхідно ввести у вищих навчальних закладах економічного і технічного профілю курс інноваційної справи для підготовки відповідного рівня фахівців. В Україні є багато досвідчених фахівців, здатних створити вітчизняну інноваційну справу. Ніхто, крім нас самих, не зробить з України ще один центр науково-технічного, економічного й інтелектуального лідерства. Якщо почнемо з дошкільного виховання, через освіту, культуру зможемо затвердити у свідомості кожного громадянина природне прагнення до прогресу заради добробуту.

Науково-дослідні організації і об’єднання, конструкторсько-технологічні бюро, інші наукові і проектні організації повинні одержувати авторську винагороду в зазначених розмірах від впровадження нової або удосконаленої продукції протягом усього часу продажу даної продукції на ринках. Це – головний принцип взаємовідносин між бізнесом і наукою.

Людина бажає мати товар із новими споживчими властивостями і готова сплачувати за це. Звідси і виникає замовлення (і, відповідно, фінансування) вченим, конструкторам і технологам. З іншого боку- винахід є непрогнозованим явищем. І чим вище інтелект нації і ресурси на фінансування науки, тим частіше будуть з'являтися винаходи і відкриття. Для досягнення позитивного результату про це повинні піклуватися як комерційні структури, так і держава. Інноваційна справа не може підпорядковуватися інтересам науки і техніки, їхні інтереси не можуть домінувати над інтересами науки. Інновації і наука – елементи економіки України різних категорій, відношення між ними будуються на принципах чітких взаємовідповідальних по всій низці інноваційного процесу з визначенням економічних зв'язків між усіма його учасниками.

3.7 Науково-прогнозний маркетинг, як ще один з факторів розвитку малого інноваційного бізнесу в Україні

Для країн Європи, Азійсько-Тихоокеанського регіону і Північної Америки він є звичним і обов'язковим початковим елементом інноваційної діяльності. В Україні домінує думка, що винахід, особливо у важливій галузі, уже сам по собі заслуговує негайного впровадження у виробництво. Але досвід свідчить, що це не так: кожний винахід заслуговує впровадження лише за умови прибуткової реалізації виготовленого на його основі товару. Прогнозні маркетингові компанії працюють по окремих видах товарів. Їхня задача - не аналіз стану речей (попиту-пропозиції на ринку), а вивчення майбутнього попиту потенційних покупців і їхніх поточних зауважень до наявних пропозицій. Це – найважливіший елемент ринку. Наскільки точний прогноз, настільки надійні інноваційні капіталовкладення. Для вивчення майбутнього попиту науково-прогнозні маркетингові компанії організують постійно діючі виставки, демонстраційні салони, аналізують і обгрунтовують коливання обсягів продажів ідентичних моделей різних фірм, проводять опитуванння споживачів, порівняльні дослідницькі роботи, вивчають купівельну спроможність населення і т.п. Без висновків маркетологов – скільки, якої якості і за яку ціну буде продано в кожному регіоні нову продукцію – жодний інноваційний або венчурний фонд не зверне уваги на жодну пропозицію. Маркетингові компанії не тільки вивчають ринок – современный і майбутній, але також забезпечують просування нової продукції, відібраної і впровадженої у виробництво за їх же прогнозами. На етапі просування нової продукції на ринок маркетингові компанії тісно співробітничають з оптовими торговими і рекламними фірмами у різних країнах і регіонах. Прибуток науково-прогнозних маркетингових компаній залежить від зваженості їхнього прогнозу і наполегливості в справі виведення нової продукції на ринок. Фінансування маркетингових досліджень здійснюють інноваційні і венчурні компанії і фонди на договірних принципах, відповідно до яких науково-прогнозні маркетингові компанії несуть визначену солідарную відповідальність за достовірність прогнозу, що відбивається на їхніх прибутках або збитках. Інноваційні і венчурні компанії і фонди тісно співробітничають з науково-технічними об’єднаннями, технопарками,