“Облік у зарубіжних країнах”

1.Основні завдання аналізу фінансового стану на підставі бухгалтерської звітності.

Оцінка фінансової діяльності компаній здійснюється на основі аналізу їх фінансових звітів. За допомогою такого аналізу інвестори, кредитори, менеджери та інші зацікавлені особи оцінюють минулий, поточний та очікуваний фінансовий стан фірми. Аналіз фінансового стану підприємства має певні цілі. Серед яких основними є:

- визначення поточного фінансового стану;

- визначення змін у фінансовому стані в структурно-часовому аспекті;

- визначення факторів, що спричинили ці зміни;

- прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані.

Аналіз фінансової звітності не дає можливості робити категоричних висновків, а тільки орієнтує користувача інформації при проведенні оцінки фінансового стану підприємства та визначенні його слабких місць.

Існує декілька методів аналізу фінансових звітів:

- обчислення різноманітних відносин показників - коефіцієнтів;

- визначення питомої ваги окремих статей фінансових звітів -вертикальний аналіз;

- порівняння абсолютних та відносних показників.

За кордоном загальна оцінка стану підприємства здійснюється за допомогою системи спеціальних коефіцієнтів. Більшість фінансових коефіцієнтів розраховується за даними двох основних форм звітності -бухгалтерського балансу та звіту про прибутки та збитки.

Так як інформація балансу характеризує стан відображених у ньому показників на конкретну дату, а звіт про прибутки та збитки - за певний період, то для покращання співставлення показники балансу часто беруться в середньому за період.

Структурний аналіз. Одним із важливих показників ступеня ефективності діяльності підприємства за певний період є економічна структура виручки, яка надходить від покупців. Структура виручки вивчається в рамках так званого вертикального аналізу, який проводиться за даними звіту про прибутки та збитки шляхом розрахунку питомої ваги кожного економічно місткого компонента в загальній вартості продаж.

Результати вертикального аналізу виручки за її економічними елементами дозволяють зробити висновки про напрям і рівень впливу на величину накопиченого (капіталізованого) прибутку таких важливих груп факторів, як прямі і непрямі витрати, амортизація та податки.

Вертикальний аналіз проводиться також за даними бухгалтерського балансу для оцінки структурної динаміки активів підприємства та його капіталу. Для цього визначається питома вага кожної балансової статті в його загальному підсумку.

Вертикальний аналіз структури балансу дозволяє зробити висновки про перерозподіл вкладень в різні види майна і про зміни джерел фінансування активів підприємства.

В зарубіжній практиці при проведенні фінансового аналізу використовуються фінансові коефіцієнти, які умовно прийнято групувати наступним чином:

1). Коефіцієнти рентабельності:

- рентабельність капіталів власника

- рентабельність загальних інвестицій в підприємство

- ліверидж

- дохід на одну акцію с

- рентабельність продажу

2). Коефіцієнти ліквідності

- коефіцієнт робочого оборотного капіталу

- коефіцієнт швидкої ліквідності

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

- коефіцієнт оборотності виробничих запасів

3). Коефіцієнти платоспроможності

- коефіцієнт оборотності виробничих запасів

- коефіцієнт позикового і власного капіталу

- частка власного капіталу в фінансуванні активів підприємства

- частка позикового капіталу в фінансуванні активів підприємства

4). Ринкові індикатори

- співвідношення ринкової і бухгалтерської вартості (ціни) однієї акції підприємства

- співвідношення дивідендів, що сплачуються на одну акцію, і ринкової вартості однієї акції

Коефіцієнти рентабельності. Коефіцієнти рентабельності використовуються для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства. В основу методології побудови і розрахунку таких коефіцієнтів покладається співставлення прибутку з основними факторами, що впливають на фінансові результати підприємства.

Коефіцієнти ліквідності. Основне призначення коефіцієнтів цієї групи полягає в оцінці взаємозв'язку між поточними оборотними активами і короткостроковими фінансовими зобов'язаннями.

Коефіцієнти платоспроможності. До цієї групи показників відносяться коефіцієнти, що відображають здатність підприємства погашати свої фінансові зобов'язання.

Ринкові індикатори. Використання в аналітичній роботі коефіцієнтів цієї групи обумовлено частими розходженнями між ринковими і бухгалтерськими вартостями за цілим рядом економічних об'єктів. Це пов'язано з дією таких облікових принципів, як "документальність", "історичні витрати" тощо.

2. Довготермінові зобов’язання та їх види.

Дня цілей бухгалтерського обліку в закордонній практиці залежно від терміну погашення зобов'язання поділяються на короткострокові (поточні) та довгострокові. В одних країнах (наприклад, у Великобританії) короткострокові зобов'язання - це зобов'язання, які повинні бути погашені протягом одного року. З іншої точки зору, акцент робиться на "узагальненість" зобов'язань, і тоді короткостроковими вважаються вже зобов'язання, які погашаються протягом операційного циклу. Тому на практиці вироблено наступне правило: короткостроковими вважаються зобов'язання, які будуть погашені чи ліквідовані протягом одного року (з дати складання річного балансу) чи операційного циклу залежно від того, що триваліше. Такий підхід прийнятий, зокрема, в США. Відповідно всі інші зобов'язання вважаються довгостроковими.

Найголовніша відмінність поточних зобов'язань від довгострокових полягає в тому, що їх погашення вимагає використання тих ресурсів, які за відсутності останніх могли бути використані в поточній діяльності компанії. Ще одна відмінна ознака поточних зобов'язань полягає в тому, що вони обертаються в грошові кошти чи використовуються протягом одного циклу діяльності компанії чи протягом року після дати складання балансового звіту (залежно від того, який з даних проміжків часу довший). Нормальний цикл діяльності організації являє собою середній проміжок часу з моменту витрачання грошових коштів на придбання товарів чи послуг до моменту, коли ці товари чи послуги знову обертаються в грошові кошти (після їх продажу, переробки). Даний цикл включає наступні фази: витрачання грошових коштів на придбання запасів, їх переробку в готову продукцію, продаж продукції в кредит (шляхом відкриття дебіторської заборгованості), погашення дебіторської заборгованості покупцем і надходження грошових коштів.

У Франції зобов'язання поділяються залежно від строків погашення (один рік, від двох до п'яти років і більше п'яти років), причому їх поділ наводиться в примітках до річної звітності,