дорівнює номінальній, то приведена вартість векселя дорівнює номінальній вартості, дисконт (премія) не виникає і облік таких векселів простий: дебетується рахунок грошових коштів і кредитується рахунок векселів до сплати на суму векселя, а відсотки в повній сумі обліковуються як витрати поточного періоду.
Якщо ринкова ставка відсотку не дорівнює номінальній ставці відсотку (ставка відсотку реальна), то приведена вартість розраховується на основі ринкової вартості відсотку, більше чи менше номінальної. Дисконт (премія) списується, як правило, за методом ринкових відсотків, виходячи із ринкової ставки.
Лізингові зобов'язання. Довгостроковий, чи капітальний, лізинг аналогічний за своєю сутністю продажу "в розстрочення". Згідно з американськими стандартами орендар повинен відображати отриманий актив і відповідне довгострокове зобов'язання за приведеною вартістю лізингових платежів за весь період лізингу. Кожний лізинговий платіж складається із двох частин: відсотків і частково погашеної основної суми боргу. На основні засоби, що отримується за лізинговим договором, нараховується знос.
В обліку це відображається наступним чином:
- отримане обладнання за лізинговим договором:
Дебет Обладнання по лізингу Кредит Лізингове зобов 'язання
Дану проводку доцільно застосовувати на приведену вартість п-ної кількості періодичних лізингових платежів, що розраховуються на основі ринкової ставки відсотку.
- нарахування зносу (відповідно до обраного методу):
Дебет Витрати на знос Кредит Накопичений знос, лізингове обладнання
- погашення лізингового зобов'язання: *
Дебет Витрати на виплату відсотків Кредит Грошові кошти
Дебет Лізингове зобов 'язання
3. Загальні принципи і процедури обліку.
Кожна країна на практиці при створенні системи бухгалтерського обліку та звітності тією чи іншою мірою покладається на законодавчі акти. Не останнє місце належить і національним стандартам.
Важливими складовими останніх є сукупність загальноприйнятих єдиних принципів, правил, норм, які складають єдину концептуальну основу бухгалтерського обліку.
Концептуальна основа, в загальному вигляді представляє собою узгоджену систему взаємопов'язаних цілей та принципів, на підставі якої можлива розробка незаперечних стандартів і яка визначає природу, функції та межі фінансового обліку та звітності. Вона являє собою конституцію, на якій повинні базуватися стандарти, так само як закони будь-якої країни ґрунтуються на власній Конституції.
До основних принципів, які в тій чи іншій мірі регламентуються в кожній країні, можна віднести:
Зрозумілості. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути зрозуміла і розрахована на одночасне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйняті цієї інформації
Доречності. Інформація є доречною, якщо вона впливає на економічні рішення користувачів шляхом надання Доречності допомоги в оцінці ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій або ж вона допомагає їм підтвердити чи виправити їх минулі оцінки
Суттєвості. Суттєвою інформацією визнаються дані бухгалтерської звітності, без знань яких неможлива достовірна оцінка користувачами майнового та фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств.
Достовірності. Бухгалтерська звітність повинна давати достовірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан підприємства, а також про фінансові результати його діяльності.
Превалювання сутності над формою. Відображення в бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, але і з економічного змісту фактів та умов господарювання.
Обачності. Обачність - це дотримання певної обережності при формуванні судження, необхідною при оцінці за умов непевності, таким чином, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи втрати – занижені
Повноти. Повнота відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності.
Зіставності. Дотримання постійності в прийомах та методах обчислення показників, змісті і формах бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати та пояснень до них від одного звітного року до іншого.
Грошового вимірника. Обліку підлягає лише та інформація, яка виражена грошовій оцінці.
Автономності (майнового відокремлення). Майно і зобов'язання підприємства існують відокремлено від майна та зобов'язань власників цього підприємства та інших підприємств.
Безперервної діяльності. Підприємство буде продовжувати свою діяльність в доступному для огляду майбутньому і у нього відсутні наміри та необхідність ліквідації чи суттєвого скорочення діяльності, і, звідси, зобов'язання погашатимуться в установленому порядку.
Послідовності застосування облікової політики. Обрана підприємством облікова політика застосовується послідовно, від одного звітного року до іншого.
Періодичності (облікового періоду). Факти господарської діяльності. підприємства відносяться до того звітного періоду (і, звідси, відображаються в бухгалтерському обліку), в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами.
Реєстрації. Бухгалтери, в якій би системі обліку вони не працювали, зобов'язані фіксувати всі факти господарського життя.
Нарахування та відповідності доходів та витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.
Принцип історичної (фактичної) собівартості. Визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання
Облікова система, незалежно від розмірів підприємства, призначена для збору, обробки фінансової інформації про підприємство та періодичного звітування. Фінансові звіти. складаються наприкінці кожного звітного періоду, протягом якого збирається та обробляється економічна інформація про всі операції, що відбуваються на підприємстві. Збір та обробку облікової інформації називають циклом обробки облікової інформації, тому що цей процес повторюється з новими даними кожного облікового періоду.
Під обліковим циклом розуміється певна послідовність формування первинної, зведеної та звітної інформації в рамках єдиної системи бухгалтерського обліку. Тобто обліковий цикл - це умови реалізації правил ведення бухгалтерського обліку.
Облікова процедура - це спосіб відображення