Найбільше значення — не тільки регіональне, але й загальноукраїнське — має морський транспорт: Азово-Чорноморське і Дунайське пароплавства. На морському узбережжі й на Дунаї розташовано 12 основних торгових портів, з яких найбільші — Іллічівськ, Одеса, Південний, Керч, Миколаїв. Велике значення має річковий транспорт Дніпра, Дунаю, Південного Бугу й Дністра.

Рекреаційний комплекс Причорномор'я є районотвірним елементом, галуззю спеціалізації. Він представлений переважно закладами лікування, відпочинку, туризму. Його розвиткові сприяють природні умови (тривалість сонячного сяйва, теплий клімат, морське узбережжя, мальовничі ландшафти Криму) та наявність природних ресурсів (лікувальні грязі й ропа лиманів, мінеральні джерела). Для курортного господарства умови є майже скрізь у Причорномор'ї, але найбільше виділяються два райони: Кримський і Одеський. Перший район базується на унікальному субтропічному кліматі, мальовничих гірських ландшафтах, морських пляжах, лікувальних грязях. В Одеському регіоні перше місце займають морські пляжі й бальнеологічні ресурси (лікувальні грязі, мінеральні джерела типу "Куяльник").

6. Проблеми і перспективи розвитку Причорноморського економічного району

В районі сформувалися вузли з багатогалузевою структурою виробництва при вирішальній ролі машинобудування й металообробки. Це Одеський, Миколаївський, Херсонський вузли. У кожному з них розвинена легка й харчова промисловість, портове господарство.

Одеський промвузол відрізняється надмірною концентрацією виробництва, що негативно впливає на стан навколишнього середовища. Меншим за розміром, ніж перші три, є Каховсько-Бериславський вузол, який має можливість подальшого розширення.

Проблеми територіально-галузевого удосконалення економіки регіону. В харчовій промисловості утворилася диспропорція між обсягом виробництва сировини й виробничими потужностями її переробки; особливо бракує потужностей по переробці винограду, соняшника.

Недостатньо розвинена виробнича база будівництва, регіон не забезпечує себе цілком будівельними матеріалами, хоча сировини для їхнього виробництва у районі достатньо.

Дефіцит палива й електроенергії перешкоджає розвиткові енергомістких виробництв, але спорудження поблизу Одеси нафтового терміналу й розробка нафтогазових родовищ на шельфі значно полегшать цю проблему.

На території Причорноморського району промисловість розміщується нерівномірно: найбільше розвинуті Одеська й Миколаївська області. Промисловість зосереджується у великих містах, а частка малих міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості основних виробничих фондів — недостатня.

За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Причорномор'я; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров'я мешканців. Проблема має бути вирішена за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

У першу чергу мають бути розв'язані такі проблеми:

І. Регіональна політика щодо розміщення і дальшого розвитку продуктивних сил повинна передбачати: перепрофілізацію функціональних виробництв та територіально-виробничих комплексів на екофільній основі і попередження структурного безробіття; розвиток вільного підприємництва; забезпечення цивілізованої системи розселення; раціональне природокористування, що передбачає охорону навколишнього середовища і комплексне використання мінерально-сировинних, паливно-енергетичних ресурсів і відходів, а також рекультивацію земельних масивів; запровадження чіткої системи міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів і використання зворотної системи водопостачанн.

2. Природокористування, що передбачає охорону навколишнього середовища і комплексне використання мінерально-сировинних, паливно-енергетичних ресурсів, утилізацію відходів і ліквідацію їх нагромаджень; вирішення проблеми водних ресурсів за рахунок організації їх міжбасейнового перерозподілу і, використання зворотної системи водопостачання; оновлення системи каналізаційної мережі; раціональне використання і рекультивація земельних ресурсів.

3. Використання регулюючої ролі фінансової, інвестиційної та податкової політики для розвитку вільного підприємництва з метою переводу економіки району на ринкові відносини.

4. Забезпечення цивілізованого середовища в системі розселення, розукрупнення міських агломерацій, формування виразних обрисів різного типу поселень і розмежування їх функцій.

Згадані проблеми можуть бути розв'язані за умови ведення свідомої національної політики в Україні як на регіональному, так і на загальнодержавному рівнях.

Азовське море, в минулому одне з найчистіших і найпродуктивніших на рибу морів світу, поступово втрачає своє значення.

Важливими передумовами розвитку і функціонування Причорноморського економічного району є його географічне положення, істерико-, демо- і природо-географічні особливості.

Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні і різноманітні природні та, особливо, рекреаційні ресурси.

Висновок

Роз-ширення природокористування, зумовлене суспільним роз-витком, супроводжується вичерпанням природних ресурсів і накопиченням у природному середовищі відходів вироб-ництва й споживання. Це середовище насичується техно-генними утвореннями, що заміщують природні, а це при-зводить до деградації географічного середовища й скоро-чення її соціальних функцій, до погіршення умов життє-діяльності суспільства. Остаточно усунути протиріччя між суспільством і природою неможливо, але необхідне й мож-ливе його пом'якшення, мінімізація, що можна забезпечи-ти за умов раціональної організації обміну речовин між природою й соціальною сферою через раціоналізацію при-родокористування й екологізацію господарської, виробни-чої діяльності.

Список літератури

Горленко І.О. Економічні райони України – Київ 1999

Данилишина Б.М. Продуктивні сили економічних районів України – Київ, 2000

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил: теорія, методи, практика – Київ: видавництво європейського університету фінансів та інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 1999

Леонтьева Г.Г. Економічна та соціальна географія України. – К., 2000.

Масляк П.О. Географія України. – К., 2000.

Мішогло Г.О. Економічна географія України з основами виробництва. – К., 1997.

Розміщення продуктивних сил /під ред. Ковалевського В.В. – К., 2000.

Розміщення продуктивних сил України: підручник //за ред Є.П. Качана – Київ: Вища школа, 2001

Розміщення продуктивних сил України: підручник //за ред С.І. Дорогунцов – Київ: КНЕУ, 2000

Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. – К., 2000.

Україна у цифрах у 2001 році. – К., 2002.