Своєю чергою, не слід вважати управлінський облік складовою контролінгу або розглядати контролінг як складову бухгалтерського обліку.

По-перше, навіть у Німеччині не існує єдиного визначення контролінгу, а, по-друге, визначення контролінгу як синтезу елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення різних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевих цілей та результатів діяльності підприємства, по суті, збігається з визначенням управлінського обліку в англосаксонській літературі.

У зв'язку з цим Д.Хан [32] зазначає, що при організації контролінгу завдання, пов'язані з обліком, формулюються залежно від того, яку концепцію контролінгу (німецьку чи американську) покладено за основу.

Слід відзначити, що керівництво підприємства та інші користувачі облікової інформації потребують своєчасної, надійної й доречної інформації. При цьому для них не так важливо, як називають діяльність, яка забезпечує таку інформацію. Тому суперечка щодо розподілу обліку або його цілісності не має суттєвого практичного значення. Якщо підприємство має потребу в певній інформації додатково до обов'язкового бухгалтерського обліку, воно може створити таку інформаційну систему і дати їй будь-яку назву: "контролінг", "внутрішньогосподарський облік", "управлінський облік" та ін.

Проте чи варто створювати окремі системи обліку для задоволення потреб окремих користувачів ?

Якщо так, тоді можна говорити про "фінансовий облік", "управлінський облік", "податковий облік", "статистичний облік", "оперативний облік", "екологічний облік" тощо.

Такий підхід є неефективним, оскільки ядром інформаційного забезпечення управління є бухгалтерський облік.

Ч.Хорнгрен та інші [36] вирізняють три типи облікової інформації, зокрема для:

- рахівництва (безперервне накопичення і класифікація даних для оцінки діяльності підприємства);

- привернення уваги (регулярна звітність, яка містить інформацію про від-хилення та їх інтерпретацію за окремими сегментами);

- вирішення проблеми (інформація щодо можливих результатів майбутніх дій та рекомендації щодо вибору оптимального варіанта).

Таке визначення завдань обліку дає змогу говорити про необхідність ство-рення глобальної системи обліку, яка має забезпечити інформаційні потреби як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Глобальна система обліку

Отже, глобальна система обліку - це система збирання, перетворення та надання зовнішнім і внутрішнім користувачам надійної, доречної та своєчасної інформації про минулі та майбутні господарські операції підприємства з урахуванням можливого впливу відповідних чинників.

Відмінності в змісті та структурі інформації, що використовується інвесторами, податковими і статистичними органами, управлінським персоналом підприємства, зумовлюють необхідність спеціалізації облікових працівників, розроблення й удосконалення специфічних методів перетворення інформації.

Тому управлінський облік слід розглядати як підсистему обліку, яка забезпечує фінансову та нефінансову інформацію, необхідну для прийняття рішень, спрямованих на досягнення стратегічної мети підприємства.

Отже, управлінський облік є інструментом управління діяльністю підприємства, об'єднуючи практично всі функції управління - облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень.

На кожному підприємстві система управлінського обліку має свої особливості, але водночас може включати в себе подібні елементи: збір інформації, структуризацію обліку за центрами відповідальності, бюджетування та розробку стандартів, аналіз системи показників, контроль та прийняття управлінських рішень.

1.2. Об'єкти внутрішньовиробничого обліку та аналізу

Управлінський облік як підсистема бухгалтерського обліку має предмет, метод та об'єкти. Вивчення того, що обліковується, розкриває зміст предмету бухгалтерського управлінського обліку.

Сутність та зміст предмету бухгалтерського управлінського обліку розкриваються, насамперед, через його об'єкти. Об'єкт - це явище або предмет, на який спрямована будь-яка діяльність.

Об'єкти бухгалтерського управлінського обліку за змістом та призначенням можна поділити на дві групи (рис.1.2).

Рис. 1.2. Предмет і об’єкти управлінського обліку

До першої групи відносяться такі види:

- необоротні активи - це сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь в процесі господарської діяльності і які переносять на продукцію свою вартість частинами. Необоротні активи складаються з основних засобів, нематеріальних активів, капітальних інвестицій, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших видів необоротних активів;

- запаси - у відповідності до П(С)БО 9 "Запаси" під запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством, які складаються з:

1. Виробничі запаси:

а) сировина і основні матеріали, що створюють матеріальну основу будь-якого продукту; допоміжні матеріали -предмети, які використовуються для здійснення впливу на сировину і основні матеріали, для надання продукції специфічних властивостей, а також для обслуговування засобів праці, догляду за ними і полегшення процесу виробництва;

б) напівфабрикати і комплектуючі вироби - придбані матеріали, які піддаються попередній обробці і необхідні для процесу виробництва разом з основними матеріалами;

в) відходи виробництва, які підлягають поверненню – залишки сировини і матеріалів, які утворюються в процесі виробництва;

г) паливо - технологічне і для господарських потреб;

д) тара і тарні матеріали - предмети, які використовуються для упаковки, транспортування і збереження продукції;

е) запасні частини - предмети для заміни і ремонту зношених деталей, обладнання.

Малоцінні та швидкозношувані предмети - предмети, строк служби яких не більше року або одного операційного циклу, якщо він більше одного року.

Незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

Готова продукція, що вироблена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором, або іншим нормативно-правовим актом.

Товари у вигляді оборотних матеріальних запасів, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

- грошові кошти - це кошти на