Організаційна та виробнича структури підприємства та його внутрішньогосподарський механізм є базою для побудови управлінського обліку. Вони організовуються на підставі загальних принципів організації управлінського обліку.

Задовольняються за умови забезпечення взаємозв'язку систем управління собівартістю підрозділів різних рівнів. Функції внутрішньо: системи контролю - вимірювання, комунікація, оцінка та мотивація - повинні визначатися з урахуванням особливостей організації та структури підприємства, де кожен підрозділ має свої інтереси.

Реалізація цілей кожного рівня управління можлива за наявності оперативної та достовірної інформації. Варіант побудови Інформаційної системи будь-якого підприємства залежить від багатьох факторів.

В залежності від поставлених завдань виникає ряд проблем при формуванні оціночної та контрольної інформації про виробництво.

По-перше, необхідно мати первинні аналітичні дані, що формуються з різних вихідних джерел та відповідні джерела вихідних даних. По-друге, необхідно визначити та організувати порядок задоволення інформаційних потреб управління в аналітичній інформації.

В управлінському обліку особлива увага приділяється внутрішній інформації, яка характеризує різні сторони виробничої діяльності структурних підрозділів, носить оперативний характер і відображає хід виробництва та реалізації продукції, а також фінансові результати роботи всього підприємства та його структурних підрозділів.

Для прийняття управлінських рішень, як і для оцінки і контролю, не завжди потрібна повна сукупна інформація. Потрібна для прийняття таких рішень інформація накопичується у функціональних відділах і службах та використовується разом з інформацією, що формується в управлінському обліку. В будь-якому випадку при поданні інформації менеджерам слід відобразити зв'язки між підрозділами та показниками і процес їх формування.

Вся сукупність інформації містить множину підсистем, що дозволяють забезпечити релевантною інформацією менеджера, який приймає конкретні рішення.

При організації бухгалтерського обліку витрат на виробницт-во та при розробці методів калькулювання собівартості перевезень, робіт і послуг, які виконуються автотранспортним підприємством, необхідно враховувати їх численність і різноманітність. При перевезення вантажу:

- з розрахунком за тарифом за тонну перевезеного вантажу;

- з відрядним розрахунком;

- з розрахунком за тарифом за кілометр пробігу;

- з розрахунком за платну авто-тонно-годину;

- на вантажних автомобілях-таксі;

- міжнародні.

Організація обліку виробничих витрат залежить від типу виробництва й особливостей його технологічного процесу.

Залежно від технологічного процесу і типу виробництва розрізняють просте і складне виробництва.

За характером організації розрізняють індивідуальне, серій-не і масове виробництво.

За функціональною роллю на автотранспортнім підприємстві виробництва поділяються на основні і допоміжні.

Важливе значення для зниження собівартості має правильно організований облік витрат за кожним автомобілем. Для цього відкриваються особові рахунки обліку витрат окремо за кожним автомобілем з деталізацією, встановленою плановими нормати-вами, і проводяться порівняння їх з фактичними даними за основними експлуатаційними показниками.

Облік витрат на перевезення ведеться як в цілому по під-приємству, так і за окремими видами перевезень та іншими пос-лугами і роботами, які здійснюються автотранспортом.

Собівартість продукції, що виробляється підприємством, визначається шляхом калькулювання, тобто розподілу витрат між об'єктами калькуляції і визначення розміру цих витрат на оди-ницю продукції.

Облік витрат за кожним видом перевезень ведеться відпо-відно до статей витрат, передбачених калькуляцією.

Заробітна плата. До цієї статті включаються всі види о основної і додаткової заробітної плати, нарахованої водіям і кондукторам за подорожніми листами і табелями, а також сум премій, нарахованих з фонду заробітної плати, резерви на оплату відпусток у встановленому планом розмірі

До відрахувань на соціальні заходи відносяться відрахування на соціальне страхування від основної та додаткової заробітної плати водіїв кондукторів згідно з чинним законодавством.

Паливо. В цю статтю включають фактичну вартість палива яке витрачено на експлуатацію рухомого складу, відповідно до відомостей заправки, талонів, вимог, подорожніх листів та інших документів; витрати на транспортування палива до місця збері-гання і заправки; суми виданих премій за економію палива.

Мастильні матеріали. За цією статтею відображається вит-рачання матеріалів безпосередньо в процесі експлуатації автомо-білів, а також витрачання такелажу (брезенту, ниток тощо), що використовуються при перевезенні вантажів.

Знос і ремонт автомобільної гуми. До цієї статті включають відрахування до резерву на відновлення і ремонт автомобільних шин, які розраховуються згідно з нормами на 100 км пробігу; витрати, пов'язані зі встановленням автомобільних шин на колеса; вартість матеріалів, витрачених водіями на ремонт автомобільних шин на шляху сполучення.

Експлуатаційний ремонт і технічне обслуговування авто-мобілів та причепів. До цієї статті відносяться витрати на всі види технічного обслуговування і ремонту рухомого складу; основна і додаткова заробітна плата працівників, які зайняті поточним ре-монтом та технічним обслуговуванням автомобілів; відрахування на соціальні заходи від основної і додаткової заробітної плати ремонтних робітників; вартість матеріалів, палива та запасних частин до автомобілів, які витрачені при проведенні ремонтів.

Амортизаційні відрахування. В цій статті відображаються суми щомісячних відрахувань від вартості автомобілів і причепів, які розраховуються відповідно до встановлених норм амортиза-ційних відрахувань.

Загальновиробничі витрати. Суму витрат за цією статтею визначають за відомістю загальновиробничих витрат і розподі-ляють між різними видами перевезень.

На формування собівартості продукції впливають різні фак-тори, тому й методи калькулювання собівартості застосовуються різні. Для індивідуального і серійного виробництв характерні складність технологічного процесу, відповідно, і методи кальку-лювання їх продукції більш складні, ніж у масовому виробництві з простою технологією.

Калькулювання фактичної собівартості автомобільних пере-везень повинно забезпечити щомісячне визначення суми витрат