Майже до середини XIX ст. в Україні діяли норми місцевого права. Хоча була проведена значна робота по кодифікації місцевого права, жодна із кодифікацій чинною не стала.

У 1840—1842 рр. джерелом права в Україні став «Свод законов Российской империи». Цей звід містив в систематизованому вигляді в основному феодальне право, яке значно гальмувало капіталістичні відносини.

Визначальними для розвитку права в другій половині XIX ст. були закони, що складали селянську та інші буржуазні реформи і контрреформи.

Розвиток робітничого руху зумовив появу у 80—90-х рр. низки актів фабричного законодавства. А.С. Чайковський. Історія держави і права України. С. 224.

Незважаючи на те, що в нових нормативних актах закріплювалися буржуазні принципи регулювання суспільних відносин, в більшості галузей права переважали старі феодальні норми.

На початку XX ст. суспільно-політичний лад на українських землях еволюціонував разом із державно-правовим розвитком Росії. Суттєвий вплив на політичний лад справили революція 1905—1907 рр. і перша світова війна. Дещо змінилася форма правління Російської імперії, царизм змушений був проголосити демократичні права і свободи. Разом з тим у цей період зникло національне українське право. Українські джерела права були відсутні, оскільки не існувало національної держави.

Але ідеї української державності жили у свідомості народу, знаходили розробку у працях діячів національного руху України, в програмах українських політичних партій. Все це й багато іншого стало основою відродження української національної державності (хоча і тимчасово) після Лютневої (1917 р.) революції в Росії.

Література.