У 1992р. прийнятий Закон про інвестиційні фонди. Ринок регулюється Державною інспекцією по цінних паперах, утвореної в 1990р. Глава Інспекції призначається урядом, діяльність контролюється міністерством фінансів. Вона регулює усі відкриті емісії, займається ліцензуванням діяльності професійних учасників.

Відповідно до Закону брокерсько-дилерські операції можуть робити тільки компанії, організовані у формі товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерним товариством. Подібна діяльність є винятковою, але при цьому вони можуть займатися консультаційною діяльністю. Брокерська ліцензія надається компанії з мінімальним власним капіталом у $50 000, дилерська - $500 000. Ліцензію одержали 70 компаній, більшість з яких контролювалося іноземними фінансовими установами з ЄС. Оскільки брокерсько-дилерська діяльність виняткова, банки не можуть безпосередньо виступати як компанії по цінних паперах, але вони можуть затверджувати дочірні компанії.

Для випуску акцій потрібна попередня публікація повідомлення і пропозиції. Фірма, що емітує акції, повинна доручити введення акцій в оборот інвестиційному інститутові, за винятком тих випадків, коли банк або інвестиційний інститут випускають свої цінні папери. Крім того, для випуску акцій потрібно, щоб випускаюче їх підприємство функціонувало не менш двох повних календарних років, за винятком тих випадків, коли статутний капітал випускаючої акції фірми не менш 500 млн. фор., вона має у своєму розпорядженні портфель акцій не менш 60% статутного капіталу і більш 5-% цих акцій випустило підприємство, що функціонує два повних календарних роки.

У законі є положення «Про дематерілізовані цінні папери», коли замість папера насправді функціонує електронний сигнал. У якій формі випускаються цінні папери, сторони домовляються заздалегідь. На загальних зборах Будапештської фондової біржі (БФБ), які здійснились в кінці 1999р., у числі пропонованих змін Закону про цінні папери пропонувалося, щоб з 2001 р. вони з'являлися тільки в дематеріалізованому виді. На цьому ж засіданні пропонувався і ряд інших змін, у т.ч. перетворення БФБ в акціонерне товариство, а також створення єдиного закону про біржу, що регулює як діяльність фондової, так і товарної бірж.

Слід зазначити, що в законі є окрема глава про захист інвесторів. Передбачено, що якщо в інформації про цінний папір, що випускається, є невірні зведення або про щось не сказано, те за нанесений цим вкладникові збиток нарівні відповідають емітент цих паперів і інвестиційне підприємство. Вкладник, тобто власник купленого цінного папера, може почати процес проти емітента і продавця цього папера.

Ці процеси відносяться до компетенції суду. У числі недостовірної інформації згадується і невідповідна істині реклама, що сприяє неправильному формуванню суспільної думки. Забороняється публікація даних, що відхиляються від змісту повідомлення й інформації, необхідної при випуску цінних паперів, не відповідаючої істині. Можна повідомляти тільки про фактичні відсотки по паперах, які можуть бути отриманими. Якщо вони заздалегідь невідомі, заборонено повідомляти їх як гарантований доход.

Акції великих угорських компаній є предметом купівлі-продажу на міжнародному ринку. Вони котируються в Нью-Йорку, Лондоні, на біржах ФРН і Австрії.

Для розміщення угорських цінних паперів на іноземному ринку потрібен дозвіл Державного відомства по нагляду за ринком фінансів і капіталу (ГВФК), що видається після представлення відповідних документів. Для відкритого випуску за кордоном угорських акцій ГВФК дає дозвіл, якщо емітент уже ввів які-небудь акції на БФБ, задовольнив особливі вимоги ГВФК, якщо розміщення акцій відбувається в такій країні, з наглядовими відомствами якої є необхідні зв'язки для обміну взаємною інформацією.

Особливістю складу учасників фондового ринку є значне зростання ролі інституціональних інвесторів і насамперед інвестиційних фондів (ІФ).

4. Україна

Український фондовий ринок по своїм основним «параметрам» і тенденціям розвитку нагадує російський, за зразком якого він і створювався. Головне розходження між цими ринками стосується їхніх кількісних характеристик - обороту, числа учасників, видів фінансових інструментів, що звертаються, і т.д. У той же час у якісному відношенні (тобто насамперед з погляду капіталізації, глибини, ліквідності, прозорості) і у відношенні ролі в економіці ці ринки багато в чому дуже схожі. Слід зазначити, що український фондовий ринок тісно зв'язаний з російським (чого не можна сказати про ринки цінних паперів інших країн СНД) насамперед тому, що значна частина іноземного капіталу на ринку акцій України - це капітал російських компаній. У силу саме цієї обставини російська фінансова криза найбільш сильно вдарила по українському фондовому ринку.

В другій половині 90-х років принципово важливим для розвитку фондового ринку документом став закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів на Україні», по якому створена в червні 1995 р. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) відповідає за реєстрацію, ліцензування і контроль за діяльністю учасників фондового ринку, а також за реєстрацію емісії цінних паперів. У законі сказано, що «Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку забезпечує комплексне правове регулювання питань, що виникають на ринку цінних паперів». Для виконання в повному обсязі статей закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів» було розроблено і затверджене ще близько 40 нормативних актів.

Останнє Положення, прийняте в 1998 р., передбачало, що акції й облігації іноземних емітентів можуть відтепер звертатися на фондовому ринку країни тільки після їхньої реєстрації в ДКЦПФР. Комісія має право призупинити звертання іноземних цінних паперів. Підставою для цього може