Незважаючи на достаток різних правових актів і нормативних документів, що регламентують окремі сторони функціонування фондового ринку, ефективність правової бази явно недостатня, оскільки вона належною мірою не забезпечує захисту прав інвесторів, прозорості ринку і діючої боротьби з правопорушеннями на цьому ринку. Для рішення цих найважливіших питань становлення ринку цінних паперів у 1998 р. ДКЦПФР прийняла кілька Положень, що визначають порядок надання інформації про випуск цінних паперів. Ці акти відіграють важливу роль у переході на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і розкриття інформації про емітентів.

У сучасних умовах першорядного значення набуває забезпечення прозорості ринку, а також поліпшення захисту прав насамперед дрібних інвесторів, інфраструктури ринку цінних паперів, оскільки саме ця якість відіграє величезну роль у підвищенні його привабливості для інвесторів, зміцненні їхньої довіри до українських цінних паперів.

При цьому особливе значення має залучення іноземного капіталу, що, незважаючи на наявні широкі правові можливості для участі в приватизації й операціях з цінними паперами, під впливом потрясінь 1998 р. і інших причин мало довіряє Україні як сфері додатка капіталу.

Ринок акцій почав розвиватися в процесі масової приватизації. До середини 90-х років на акції підприємств приходилося близько 50% загальної суми випущених цінних паперів. Капіталізація цього ринку знаходиться на дуже низькому рівні. Якщо в 1996 р. вона складала 1,6 млрд.дол, то й у середині 2000 р. її рівень усе ще не досягав 2 млрд.дол. і декількох відсотків ВВП. Низьку капіталізацію ринку акцій можна пояснити низькою рентабельністю підприємств, їхніми великими боргами, незавершеністю процесу приватизації, що пояснює значну частку держави в статутному капіталі більшості акціонерних товариств і природним небажанням інвесторів вкладати гроші в цінні папери таких емітентів.

Ринок акцій відрізняється низькою ліквідністю. Найбільш ліквідні акції котирують кілька компаній, такі як «Укрнафта», Запорізький автозавод, «Східенерго», «Дніпроенерго» і ряд інших.

Для ринку акцій наприкінці минулого і початку нового сторіччя характерні незначні вторинні емісії. Це зв'язано в основному з низькою загальногосподарською кон'юнктурою і млявою пропозицією капіталу. Ринок акцій поки не став джерелом інвестицій у реальний сектор, і його динамізм залежить насамперед від розвитку виробництва.

5. Білорусія

Білорусія є однією з найменш «ринкових» країн серед постсоціалістичних держав. Її влади постійно сидять «між двох стільців» - адміністративним регулюванням економіки і прагненням ввести елементи ринкової економіки. Тому економічна політика уряду непослідовна і часто суперечлива, що відбивається на розвитку фондового ринку. Для нього характерні перевага ринку державних цінних паперів, зародковий стан ринку акцій, нерозвиненість ринку деривативів, слабість правової бази, інфраструктури і системи регулювання.

Очевидно, що надалі інтеграція Росії і Білорусії буде робити усе більший вплив на формування правової бази й інших «параметрів» білоруського фондового ринку.

До початку нового століття в Білорусії діяло більш 40 законодавчих актів, що регламентували діяльність учасників ринку цінних паперів. Найбільш важливими є закони «Про цінні папери і фондові біржі», «Про акціонерні товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю і Суспільствах з довірчою власністю». Ці закони були покликані регулювати ринок акцій і облігацій.

Ринок корпоративних цінних паперів розвивається дуже повільно. Багато в чому це зв'язано з повільним процесом приватизації.

Вторинний ринок акцій практично відсутній, що дозволяє зробити висновок, що цей ринок проходить «ембріональну» стадію свого розвитку. До вторинного ринку можна (і то умовно) віднести тільки скупку акцій, обмінюваних на чеки «Майно» у відділеннях Ощадбанку, що проводили кілька компаній по замовленнях великих російських інвесторів.

Акції продаються і купуються на МВФБ, що знаходиться під повним державним контролем.

Всі угоди на ринку цінних паперів Республіки Бєларусь можуть відбуватися тільки при участі професійного учасника - юридичної особи, що має ліцензію Комітету з цінних паперів і здійснюючу діяльність по цінних паперах як виняткову.

У Мінську знаходиться близько 80% усіх професійних учасників ринку.

Структура професійних учасників ринку цінних паперів по організаційно-правових формах (включаючи банки, СІФи і біржі) містить у собі 31 банк, 25 спеціалізованих інвестиційних фондів, 2 біржі і 190 інших учасників (брокерів, дилерів і т.д.). Основний обсяг угод (майже 90%) приходиться на банки.

Становлення фондового ринку в Білорусії вимагає створення його технологічної інфраструктури, що відповідає сучасним стандартам. При цьому поряд з розрахунково-кліринговою системою мова йде про формування єдиної депозитарної системи на чолі з Республіканським центральним депозитарієм цінних паперів (РЦДЦП). У РЦДЦП входять 32 депозитарія кореспондента (з 71 зареєстрованого в Комітеті з цінних паперів). У них ведуться реєстри приблизно 35% від загального числа емітентів і 20% усіх зареєстрованих акцій.

6. Росія

Поки ринок цінних паперів Росії не виконує своєї головної функції - фінансування інвестицій у реальний сектор економіки, залучення засобів для цієї мети. Цей ринок існує в основному як би сам для себе і не є органічною частиною фінансової системи, покликаної забезпечити ефективне використання капіталу в інтересах економіки в цілому.

Парадоксальність і абсурдність російського фондового ринку складається в його структурі: у країні одночасно працюють два ринки акцій - внутрішній (ММВБ і МФБ) з розрахунками в карбованцях і в Росії і «зовнішній» (РТС), де акції котируються в доларах, більш 95% угод по них відбувається у валюті з розрахунками за кордоном. Акції купуються і продаються в Росії, але гроші за них осідають в офшорних й інших іноземних банках.