І це в умовах, коли уряд постійний шукає способи боротьби з хронічним витоком капіталу. Тим часом такий витік відбувається через легальну торговельну систему фондового ринку. Частка іноземців на ринку РТС складає 40-65%. Ринки депозитарних розписок превалюють стосовно внутрішнього ринку. У 1999-2000 р. частка внутрішнього ринку в торгівлі російськими акціями (без акцій РАО «ЄЕС» Росії) складала 14,8 і 18,2%. (На частку РАО «ЄЕС» Росії в 2000 р. приходилося майже 70% в обороті внутрішнього ринку акцій.) Така «архітектоніка» ринку поряд з іншими причинами (олігополістичний характер ринку, на якому більш 90% торгівлі приходиться на 5-7 акцій і де тон задають кілька фінансових інститутів) ставить ринок у залежність від іноземних спекулянтів. Виникла проблема переміщення торгівлі з фондового ринку Росії на західні ринки. До початку нового століття обсяги угод з іноземними депозитарними розписками на акції російських компаній у кілька разів перевищували обороти на внутрішньому ринку акцій. Ціноутворення на акції ведучих російських емітентів може цілком перейти на ринки ФРН, Великобританії, США.
Випуск акцій для фінансування інвестицій у виробництво зв'язаний в основному зі створенням нових і реорганізацією існуючих компаній у галузях високих технологій, що використовують ризиковий капітал. При цьому джерелом венчурного капіталу є великі інституціональні й індивідуальні інвестори.
Найважливішими правовими документами, що стосуються ринку цінних паперів, є Цивільний кодекс, Закони «Про акціонерні товариства» (від 24 листопаду 1995 р.), «Про ринок цінних паперів» (від 22 квітня 1996 р.). У докризовий період була створена досить ґрунтовно оброблена нормативна база для забезпечення діяльності іноземних юридичних осіб на ринку російських корпоративних цінних паперів.
Після кризи на ринку залишилося дві групи інвесторів: нерезиденти, що одержали рідку можливість придбати пакети акцій за безцінь у чеканні поновлення росту котирувань (що і відбулося на початку літа 1999 р.), і інвестори, націлені на довгострокову і солідну діяльність у реальному секторі економіки.
У 1999 р. відбувалися важливі зміни й в інфраструктурі ринку корпоративних паперів. У грудні ФКЦП видала ліцензію фондової біржі Російській торговельній системі (крім того, статус біржі мають біржа «Санкт-Петербург» і фондовий відділ ММВБ).
Список літератури
Козлов Н.Б. Формирование рынка ценных бумаг в постсоциалистических странах. – М.: 2002.
Денежная реформа в посткоммунистических странах / Под ред. Дорна Дж, Нуреева Р.М. – М.: Catallaxy, 1995. – 288c.
Кравчик Р. Распад и возрождение польской экономики. – М.: Новости, 1991. – 240с.
Мещерова Н.В. Организованные рынки ценных бумаг. – М.: Логос, 2000. – 177с.
Рубцов Б.Б. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 304с.