Правовий статус банків

Зміст

Вступ

Тема даної роботи – „Правовий статус банків”.

Мета написання роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з правовим статусом банків всіх форм власності, банківських об’єднань та Національного Банку України.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та наукових джерел з банківського права, банківської справи тощо;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної роботи.

Актуальність теми визначається тим, що банківська система є одним з найважливіших інфраструктурних елементів ринкової системи України, і правовий статус банків визначає економічну ефективність діяльності банківської системи і економіки України загалом, а тому потребує ефективного правового регулювання з метою врегулювання відносин між суб’єктами фінансового ринку та запобігання використання банківської системи в злочинних цілях.

При написанні роботи автором використовувалась Закони України та інші нормативні акти, періодичні видання, підручники, монографії, наукові статті з банківського та фінансового права, тощо.

1. Сутність банків і банківської системи

Банк - це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб'єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки і банківська система - це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.

У ринковій економіці вартість посередницького капіталу є однією із функцій ринкових сил, яка відображає, поряд з іншими явищами, попит і пропозицію, фінансові цілі даного типу посередника, а також потенційний ризик як кінцевого споживача капіталу, так і посередника, який забезпечує цей капітал.

Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів і форм власності.

Така побудова пов'язана з різними особливостями, насамперед, - наглядом держави та перевагою роботи у грошовій сфері. Використовуючи передовий світовий і вітчизняний досвід, банківські установи можна умовно поділити на такі види (рис. 1.1).

Банки займають особливе місце в ринковому середовищі тому, що здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх елементів (ланок) ринкової інфраструктури. Відповідно до цього визначаються основні завдання банків:

забезпечення безперервності й ефективності грошового обороту;

здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях;

проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці;

сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо.

Рис. 1.1 Структура кредитної і банківської систем

Банки - це особливі інституції ринку, які в своїй діяльності керуються вимогами закону. Отже, банківська діяльність - набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим наглядом держави. Хоча, як юридичні особи, банки економічно самостійні і повністю не залежать від виконавчих і законодавчих органів влади в рішеннях, які пов'язані з їх оперативною внутрішньою діяльністю.

2. Правовий статус комерційних банків

Щодо правового впливу на банківську діяльність, то його можна розділити на зовнішній і внутрішній (рис. 1.2).

За станом на 1 червня 2003 року в Україні зареєстровано 180 банків, у тому числі за участю іноземного капіталу 20 (7 банків з 100 % іноземним капіталом). Фактично діють 157 банки з загальним обсягом статутного фонду понад 6.514 млрд. гривень. Обсяг статутного фонду у розрахунку на 1 діючий банк складає близько 41.5 млн. гривень.

Найбільші з них: Промінвестбанк, "Приватбанк", Укрексімбанк, "Аваль", Ощадбанк України, Укрсоцбанк.

Головним джерелом регламентації роботи банків є Закон України «Про банки і банківську діяльність», в якому чітко розмежовуються функції Національного банку України (НБУ) та комерційних банків (КБ), порядок створення, капітал, відповідальність, контроль та інші моменти. НБУ, як керівний орган діяльності банківської системи України, працює відповідно до Закону України «Про національний банк України», в якому регламентується його законодавче право здійснювати вплив на роботу банків з допомогою видачі їм ліцензій, постанов, положень, рекомендацій тощо. У зв'язку з тим, що банківські установи обслуговують юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності та організаційної будови, вони повинні спиратися на ті законодавчі акти, які регламентують діяльність клієнтів для визначення специфіки їх обслуговування. Особливості ринкової інфраструктури в цілому та сегментів ринку зокрема (валютний, фінансовий, кредитний та ін.) зумовлюють вплив на законодавчу базу банку всіх загальноекономічних норма-тивних актів. Причому комерційні банки залишаються підзвітними, в кінцевому результаті, Національному банкові України.[4]

Рис. 1.2 Інструменти впливу на банківську діяльність.

Аналіз історії і сьогодення банківської справи та механізму функціонування грошового ринку визначає, що банківська діяль-ність складається з трьох основних посередницьких функцій:

1. Мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів.

2. Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів.

3. Здійснення розрахунків між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визна-чальною економічною ознакою банку - як центрального, так і комерційного. Примітка: головними функціями НБУ е емісія грошових коштів та контроль за діяльністю комерційних банків.

Відповідно до статті 5 закону України „Про банки і банківську діяльність” банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає