Інфраструктура сучасної міжнародної економічної діяльності

План

Вступ

Дослідження взаємодії держав в історичній ретроспективі дозволяє умовно виділити два періоди його розвитку - екстенсивний і інтенсивний. Якщо перший по своїй протяжності займав досить тривалий історичний відрізок, то другий у порівнянні з ним відносно короткий. Якщо екстенсивний період дав початок становленню міжнародних економічних відносин, то інтенсивний активно сприяв їхньому розвитку і процвітанню.

Період інтенсивної взаємодії продовжується до наших днів, зростаючи в міру прямування до сучасності. Ніколи раніше міжнародні економічні відносини не досягали такого високого рівня. Аналіз міжнародних економічних процесів приводить до висновку про формування світового господарства, елементи якого подані країнами різного рівня, розвитку, соціального і політичного устрою. Сучасний світ прискорено розвивається в напрямку утворення глобальної економіки, в якої товари, послуги, робоча сила, капітал, інформація вільно переборюють географічні межі держав, з'єднуючись за їхніми межами і створюючи новий засіб ведення господарства, заснований на підпорядкуванні як внутрішніх, так і міжнародних економічних процесів єдиним законам. Визначальну роль в здійсненні міжнародних економічних відносин має їх інфраструктура. Саме вивчення складових міжнародної економічної діяльності і є метою даної роботи. Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

- розкрити сутність міжнародної економічної діяльності;

- дослідити інфраструктуру міжнародної торгівлі як основної форми міжнародних економічних відносин;

- визначити особливості міжнародного руху капіталу та його учасників;

- охарактеризувати мміжнародну міграцію робочої сили;

- проаналізувати взаємодію в рамках міжнародних економічних інтеграційних процесів;

- висвітлити інфраструктуру міжнародних кредитних відносин;

- вивчити міжнародні науково-технічні відносини;

- показати місце України в сучасній міжнародній економічній діяльності.

1. Сутність міжнародної економічної діяльності

Початок XXI століття ознаменувався змінами, які відбулися в розвитку світової людської цивілізації. Зміни ці мають у своїй основі, з одного боку, техніко-економічні фактори, з іншого боку - соціально-економічні.

Перша група факторів пов'язана з формуванням нового типу розвитку на основі безупинного удосконалювання техніки і технології, що супроводжує науково-технічну революцію, що розгортається. Під впливом науково-технічної революції виникнули явища, що закономірно об'єднують усе різноманіття країн із їхніми національними особливостями, відмінностями в єдине ціле - взаємозалежну і цілісну цивілізацію.

Друга група факторів обумовлена відходом в історичне минуле головної і потужної сили, що роз'єднувала світ на два протиборчі табори протягом майже усього XX століття - світової соціалістичної системи.

В результаті суміщення і взаємодії зазначених факторів сьогодні основною, визначальною силою у світі стала загальна тенденція до інтернаціоналізації господарського життя, що супроводжується зрощуванням національних економік у єдиний відтворювальний комплекс. Інтеграційні процеси стають складовою частиною суспільного відтворення кожної країни.

У цих умовах різко зростає значення володіння основами економічної теорії, що описує і пояснює закономірності і динаміку економічних відношень і процесів не тільки на національному, але і на міжнаціональному рівнях. В результаті тривалого історичного розвитку ця частина економічної теорії виділився у відносно самостійну дисципліну - міжнародну економіку.

Міжнародна економіка вивчає економічні процеси, що протікають у сучасному взаємозалежному світі. Оскільки ці процеси в остаточному підсумку базуються на сукупності відносин між країнами - торгових, фінансових, техніко-економічних, - то світова економіка як навчальна дисципліна трансформується в широкому змісті в дисципліну "міжнародні економічні відносини" (МЕВ).[4]

З цих позицій міжнародні економічні відносини - складова частина економічної теорії, застосовувана для дослідження сукупності соціально-економічних, техніко-економічних, політико-економічних відносин між державами, що припускають реалізацію конкретних власних цілей країн, а також реалізацію цілей глобального, цивілізаційного масштабу. По своїй сутності це відносини між значними територіально-господарськими комплексами, що функціонують в організаційних рамках окремих держав.

Об'єктивною основою формування і розвитку міжнародних економічних відносин є світове господарство. Його виникнення є закономірним наслідком того, що еволюційний розвиток торкається не тільки національних ринків, але й істотно змінює роль зовнішнього ринку, його функції і роль, причому змінює настільки, що з'являється нова якість - світовий ринок, а потім і світова система господарства, що є безпосереднім продовженням і розвитком системи національних виробництв.

Міжнародна економічна діяльність - категорія комплексна. Вона охоплює все різноманіття, сукупність економічних зв'язків, товарних і нетоварних: торгових, фінансово-кредитних, науково-технічних, виробничо-коопераційних, кадрових, організаційно-управлінських і т.д. Економічні зв'язки є складовою частиною міждержавних економічних відносин, однієї з форм прояву взаємодії і взаємозв'язку національних і міжнародних інтересів. Вирішальним елементом цих відносин є виробничі процеси, що переростають національні рамки і складають складову частину сукупності процесів, що відбуваються у світовому господарстві як у системі.[1]

Міжнародні економічні відносини як загальні, всеохоплюючі або глобальні відносини, втілюються в життя через три рівня: макро-, мікро- і наднаціональний.

Макрорівень виявляється в розвитку міждержавних економічних відносин, що визначають і забезпечують у сучасних умовах загальні умови розвитку МЕВ на всіх рівнях.

Мікрорівень виявляється через зовнішньоекономічну діяльності підприємств, фірм.

Наднаціональний рівень виявляється через дію наднаціональних інститутів і міжнародних організацій.

Суб'єктами міжнародних відношень виступають господарські й організаційні одиниці як на мікро-, так і на макрорівні: окремі фірми і їхні об'єднання, держави і їхні об'єднання, а також юридичні і фізичні особи, інтеграційні об'єднання і міжнародні організації, насамперед економічні. Рішення, прийняті економічними суб'єктами, регламентуються закономірностями світового ринку, що припускають постійне прямування національних господарств до усе більшої відкритості. Світовий ринок усе більше диктує стандарти якості і техніко-економічні показники виробництва товарів і послуг.

Метою міжнародних економічних відносин є рішення широкого кола постійно виникаючих економіко-політичних проблем і питань із максимальною вигодою для суб'єктів економічних відносин і з мінімальними витратами з їхньої сторони. Практично завжди, безпосередньо або опосередковано, виникнення цих питань