У результаті виникнення кредитних відносин між товаровиробниками гроші виступають засобом сплати боргового зобов’язання, виконують функцію засобу платежу. Це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширенного відтворення.

Ця функція тісно пов’язана з функцією грошей як засобу обігу. В товарообороті, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг тощо).

З функції грошей як засобу платежу виникають кредитні гроші. Коли власник товару продає його в кредит, він не обмежується усним зобов’язанням покупця сплатити його, а вимагає боргову розписку, в якій, як правило, зазначаються товар, його ціна і строк погашення боргу. Така боргова розписка є попередником векселя, так само як останній є безпосереднім попередником кредитних грошей.

Між кредитними і паперовими грошима існують суттєві відмінності. Так, паперові гроші виникають з функції обігу, в той час як кредитні – з функції платежу. Паперові гроші випускає держава, яка вимагає від усіх суб’єктів ринкових відносин приймати їх у всіх платежах. Такі гроші випускаються в обіг в міру потреби. Кредитні гроші випускаються банком, вони не обов’язкові для приймання, але забезпечені золотом, іноземною валютою та іншими активами банку. Вони випускаються відповідно до суми товарних векселів і, таким чином, не перевищують потреби в них. Проте в сучасних умовах відмінності між паперовими і кредитними грошима стираються.

1.3. Портфельний підхід до суті грошей

Визнання грошей однією з форм багатства дає ключ до розуміння сучасної теорії попиту на гроші. Економісти використовують концептуальне поняття портфеля для позначення сукупності активів, що складають багатство окремого індивіда. Питання попиту на гроші таким чином трансформується в наступне: яку частину своїх портфелів люди хочуть зберігати в ліквідній формі, а не в інших видах активів, таких як акціїї, облігації, нерухомість, виробничеобладнання, споживчі товари тривалого користування. Отже, ми повинні розглядати попит на гроші як попит на запас грошей, виміряний в певний фіксований момент часу, а не попит на потік, що вимірюється як оберт за період.

Скільки грошей бажають мати люди? Перефразовуємо питання: “яку частину своїх портфелів люди хочуть зберегти в ліквідній формі, а не в інших видах активів?”

Потреба в грошах – це попит на гроші. Він відносно стабільний, оскільки людей цікавить реальна величина їхніх грошових залишків. Існує вирішальна відмінність між реальними і номінальними змінними величинами. Номінальний попит на гроші – це попит окремої особи на певну кількість грошових одиниць (гривень, доларів тощо). Реальний попит на гроші – це попит на гроші в перерахунку на кількість товарів та послуг,які за них можна купити, і дорівнює номінальному попиту, поділеному на рівень цін.

Реальні залишки грошей, коротко – реальні залишки – це номінальна сума грошей, поділена на рівень цін, а реальний попит на гроші називають попитом на реальні залишки.

Реальне фінансове багатство – це, зрозуміло, просто номінальне багатство WN, поділене на рівень цін Р:

L + DB = WN/P,

де L – попит на реальні залишки, DB – попит на реальні залишки облігацій.

1.4. Світові гроші

Світові гроши – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки такому поділу тут з’являється специфічний суб’єкт економічних відносин – держава, яка представляє і захищає інтереси країни в цілому. Тому на світовому ринку виникають економічні суперечності більш високого рівня, ніж на внутрішньому, які впливають і на відносини безпосередніх покупців та продавців.

Спочатку на світовому ринку панувала подвійна міра вартості – золото і срібло, але згодом функцію світових грошей почало виконувати тільки золото. Нині витіснення золота з грошового обігу стосується і світових грошей. Паперові знаки відіграють все більшу роль у міжнародних розрахунках. Проте золото залишається твердими і бажаними для всіх країн світовими грошима, надійним гарантом у міжнародних розрахунках.

Світові гроші функціонують як:

· Загальний платіжний засіб

· Загальний купівельний засіб

· Абсолютна суспільна матеріалізація багатства взагалі

Як загальний купівельний засіб світові гроші функціонують при оплаті міжнародної товарної угоди наявними грошима (наприклад, придбання країною у надзвичайних умовах зерна, зброї тощо)

Як загальне втілення суспільного багатства гроші у світому обігу виступають тоді, коли багатство переноситься з однієї країни в іншу (при переведенні підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, при наданні зовнішніх позик тощо). Для здійснення міжнародних платежів кожна країна потребує певного запасу золота. Тому золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом світових грошей. Зростає також реальна роль у цій функції національних резервних валют та інших різновидів грошей.

В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний і купівельний засоби,виступають у вигляді національних грошових одиниць. Ці перетворення зумовлені самим розвитком світової економіки й адекватними йому змінами міжнародних платіжних відносин:

· Сформувався широкий світовий ринок із системою взаємозв’язків і взаємозалежностей між його суб’єктами, з широким розвитком між ними