Облік наявності і руху матеріалів на складах і в бухгалтерії

Зміст

ВСТУП

Матеріали важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначені результатів господарської діяльності підприємства та висвітлені інформації про його фінансовий стан.

Для правильної організації обліку матеріалів перш за все, необхідно дати відповідь на такі запитання: звідки, коли, скільки і на яку суму надійшли матеріали, як виконуються програми постачання; кому, коли і скільки відпущено матеріалів; як виконується програма виробничого споживання; який залишок по окремих видах матеріалів і як дотримуються ліміти тощо.

Основними завданнями організації обліку наявності і руху матеріалів є; контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки; відповідність складських запасів нормативам; раціональна оцінка матеріалів; розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу; виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням матеріалів та визначення первісної вартості.

Метою даної роботи є всебічний розгляд економічних і організаційних засад оцінки і обліку матеріалів; а саме організації первинного обліку, документування придбання і вибуття матеріалів, відображення обліку придбання і вибуття матеріалів в бухгалтерському обліку.

Предметом дослідження є: матеріали, первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, звітність підприємства та інші документи, які пов’язані з обліком наявності і руху матеріалів.

1.Характеристика та визначення вартості матеріалів

Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали-продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини. Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо).

Згідно з діючими нормативними документами одержані матеріали зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. П(C)БO 9 "Запаси" визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів.

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 оцінка здійснюється за одним з таких методів: Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу

2.Оцінка наявності і руху матеріалів на складах і в бухгалтерії

Оцінка матеріалів при їх надходженні. Отримані або вироблені матеріали зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

При надходженні матеріалів на підприємство їх первісна вартість формується наступним чином:

Придбання - собівартість матеріалів, яка складається з фактичних витрат.

Виготовлення власними силами - виробнича собівартість, яка визначається за П(С)БО 16 "Витрати".

Внесення до статутного капіталу - погоджена засновниками (учасниками) підприємства к справедлива вартість.

Безоплатне одержання - справедлива вартість запасів.

Придбання в результаті обміну на подібні активи - балансова вартість переданих матеріалів (якщо ж вона перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість).

В результаті обміну на неподібні активи - справедлива вартість переданих матеріалів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Первісну вартість матеріалів у випадку їх надходження на підприємство в результаті придбання формують наступні витрати:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням матеріалів, які не відшкодовуються підприємству;

- затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування матеріалів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування матеріалів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням матеріалів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оцінка матеріалів при їх вибутті. Матеріали відпускають зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на сторону, для переробки і в порядку реалізації надлишкових (неліквідних) матеріалів.

При відпуску матеріалів у виробництво, продажу та іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним із методів, наведених нижче:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів - передбачає особливе маркування кожної одиниці матеріалів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці матеріалів певного виду, собівартість витрачених мет ріалів, вартість матеріалів, що залишилися;

середньозваженої собівартості - визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких матеріалів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці матеріалів на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця ;

собівартості перших за часом надходження матеріалів (ФІФО) - базується на припущенні, що матеріали використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто матеріали, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження матеріалів;

собівартості останніх за часом надходження матеріалів (ЛІФО) - базується на припущенні, що матеріали використовуються у послідовності що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто матеріали,