позикового капіталу.
У складі витрат від участі в капіталі враховуються збитки, що спри-чинені інвестиціями в асоційовані або спільні підприємства.
До складу інших витрат включають: собівартість реалізації фінансо-вих інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць; витрати від уцінки фінансових інвести-цій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі звичай-ної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Результат (прибуток, збиток) від надзвичайних ситуацій визначається у вигляді різниці між доходами, що надійшли у відшкодування понесених від стихійного лиха втрат, і збитками, спричиненими цим лихом. При цьому у складі надзвичайних доходів враховують: страхове від-шкодування, отримане за втрачене майно від стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій; кошти, отримані у порядку відшкодування витрат від надзвичайних ситуацій; інші доходи від надзвичайних ситуацій. До складу надзвичайних витрат включають: невідшкодовані збитки від втрати майна в результаті стихійного лиха, пожежі, техногенних ава-рій; витрати на заходи по попередженню стихійного лиха; збитки від ін-ших надзвичайних операцій (подій).
Загальний прибуток являє собою суму прибутку від звичайної діяль-ності підприємства, скориговану на суму надзвичайних доходів та витрат. Схему формування загального прибутку наведено на рис. 3.1.
Розрахований загальний прибуток господарюючого суб'єкта підля-гає розподіленню. При його розподіленні повинно забезпечуватись як фо-рмування доходу держави, так і покриття потреб підприємств по розши-ренню виробництва, матеріальному стимулюванню робітників і вирішен-ню соціальних питань. У цьому зв'язку механізм розподілення прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання повинен бути побудований таким чином, щоб забезпечити оптимальне співвідно-шення частини прибутку, акумульованого в доходах бюджету для забезпе-чення виконання функцій держави, і який залишається в розпорядженні підприємств для стимулювання розвитку виробництва і підвищення його ефективності.
Основними принципами розподілу прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання є:
розподіл прибутку між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом повинен проводитись з урахуванням інтересів держави в формуванні на відповідному рівні бюджетів і зацікавленості підпри-ємств у стимулюванні їх діяльності;
вилучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у ви-гляді податків повинно проводитись по твердих, невисоких ставках, встановлених державою в законодавчому порядку, розміри яких не повинні змінюватися довільно;
прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб'єкта, повинен направлятися в першу чергу на нагромадження, яке забезпечуватиме подальший розвиток підприємства, а в частині, яка залишилася, - на споживання для задоволення матеріальних і соціа-льних потреб робітників.
Рис. 3.1. Схема формування загального прибутку
Згідно з Законом України «Про підприємства в Україні» порядок ви-користання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган у відповідності до статуту підприємства і чинного законодавства. При цьому державний вплив на напрям і обсяги використання прибутку господарюючих суб'єктів здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги тощо. Отже, законодав-че розподілення прибутку господарюючих суб'єктів регулюється в тому розмірі, який надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків і ін-ших обов'язкових платежів. Виходячи з цього отриманий господарюючи-ми суб'єктами загальний прибуток використовується, в першу чергу, на сплату до бюджету встановлених законами України податків і платежів - податку на прибуток, розрахованого згідно з Законом України «Про опо-даткування прибутку підприємств», а також інших платежів до бюджету, які сплачуються за рахунок прибутку. Залишений після цього прибуток вважається чистим прибутком підприємства і розподіляється на його розсуд.
Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрямок використання тієї частини прибутку, яка залишилася в його розпорядженні. При цьому порядок розподілення і використання прибутку на підприємстві фіксується в його статуті та визначається положенням, розробленим відповідними економічними службами підприємства і затвердженим його керівництвом.
Згідно зі статутом підприємства можуть використовувати прибуток, який залишився в їх розпорядженні, на поповнення статутного капіталу, на утворення та поповнення резервного капіталу, а також направляти на ви-плату дивідендів і на інші цілі. Відрахування на формування фондів підприємство здійснює лише у тому випадку, якщо їх створення передбачено установчими документами.
При цьому прибуток, спрямований на поповнення статутного капіта-лу, може використовуватися на збільшення майна підприємства за рахунок фінансування об'єктів виробничого та невиробничого призначення, що вводяться в експлуатацію, придбання техніки, обладнання та інших основ-них засобів, фінансування приросту оборотних активів та ін.
За рахунок резервного капіталу можуть покриватися невідшкодовані збитки від стихійного лиха, відшкодовується нестача власних оборотних активів, погашається безнадійна дебіторська заборгованість, виплачуються дивіденди по привілейованих акціях у випадках відсутності прибутку та ін.
При спрямуванні прибутку на розвиток виробництва за рахунок нього фінансуються витрати на технічне переозброєння виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, нове будівницт-во виробничих потужностей, удосконалення технологій і організацію ви-робництва, фінансується поповнення власних обігових активів, здійсню-ються внески на створення статутних капіталів інших підприємств і на утримання союзів, концернів, асоціацій, до складу яких входить підприєм-ство, погашаються довгострокові кредити, взяті на виробничий розвиток, і відсотки по них тощо.
При спрямуванні прибутку на соціальний розвиток фінансуються такі витрати: на будівництво житла і об'єктів культурно-побутового обслуго-вування; на утримання будівель і споруд, призначених для культурно-, освітньої і фізкультурно-оздоровчої роботи серед робітників підприємства; на утримання дитячих дошкільних установ, таборів відпочинку для дітей, які знаходяться на балансі підприємства; для надання допомоги школам, притулкам для старих і інвалідів; на відшкодування збитків житлово-комунального господарства, яке знаходиться на балансі підприємства; на придбання путівок до будинків відпочинку і санаторіїв робітникам; на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів серед робітників під-приємства тощо.
За рахунок коштів, відраховуваних від прибутку на матеріальне за-охочення, виплачують винагороду робітникам за підсумками роботи за рік, а також проводять одноразове заохочення працівників за якісне та своєча-сне виконання особливо важливих виробничих завдань (робіт), надають матеріальну