підвищення дохідності, значно поширює можливості проведення аналізу фінансового стану підприємства на сучасному етапі формування ринкової економіки. Використання моделі також дозволяє вирішувати багато теоретичних та прикладних функціональних завдань інформа-ційно-індикативних напрямків.
Розглянемо на прикладі побудову параметричної моделі прибутку підприємства для однономенклатурного виробництва. Отримання моделі ґрунтується на фінансових показниках аналізованого і минулого базис-ного періодів. Спочатку визначається індекс прибутку, як відношення прогнозованого прибутку аналізованого періоду (Па) до прибутку минулого базисного періоду (Пб):
І=Па/Пб. (4.1)
Далі обчислюється прибуток від реалізації товарної продукції базис-ного й аналізованого періодів за допомогою формул:
Пб=Na(Цб-Сб), Па=Nб(Ца-Са), (4.2)
де Na і Nб - обсяг виробництва і реалізації продукції в натуральному вираженні відповідно в базисному й аналізованому періодах;
Цб і Ца - ціни реалізації одиниці товарної продукції;
Сб і Са - собівартість одиниці продукції.
Підставляючи вираження (4.2) у формулу (4.1), одержимо:
І= Nб(Цб-Сб) / Nа(Ца-Са).
Побудова параметричної моделі прибутку підприємства вимагає певної системи показників, яка представлена у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1.
Параметричні показники формування прибутку підприємства
Послідовно підставляючи у формулу (4.1) вираження з таблиці 4.1, одержимо одну з двох параметричних моделей індексу прибутку, що може бути використана для індикативного прогнозування її абсолютної величини:
І=[b(pd-Kh*r)-(1-r)(1+f)]/(p-1).
Якщо ж в отриману формулу підставити замість вираження Кн*r рівне йому значення з таблиці 4.1, то можна одержати другу параметричну модель, адекватну першій:
І=[b(pd-g)-(1-r)(b-1-f)]/(p-1).
Спер - перемінні витрати на одиницю товарної продукції базисного періоду;
Спос - умовно-постійні витрати в абсолютному вираженні на випуск товарної продукції базисного періоду;
?Спос - приріст умовно-постійних витрат в аналізованому періоді;
Кн - коефіцієнт зміни перемінних витрат базисного періоду в аналізованому періоді.
Таким чином, ми одержали дві рівнозначні моделі. Вибір якоїсь з них для конкретного прогнозування прибутку визначається внутрішніми та зовнішніми обставинами, наявністю вихідної інформації. Зазначимо, що моделі можливо будувати не тільки для однономенклатурного вироб-ництва, але й для багатоасортиментного, при цьому слід враховувати структурні зміни продукції.
Використовуючи параметричну модель можна визначити, як зміниться прибуток підприємства при витримуванні запланованих параметрів в аналізованому періоді. Однак дуже часто виникає потреба в інформації про те, який внесок в кінцевий результат виробництва кожного пара-метра, що утворює прибуток. Цю задачу з використанням параметричної моделі можна вирішити за допомогою аналітичного методу ланцюгових підстановок. Визначається вплив кожного параметра (b, d, f, g), які утво-рюють прибуток, на кінцевий результат, що дозволяє оцінити можливі шляхи максимізації прибутку.
Грамотне, ефективне регулювання процесу формування прибутку передбачає забезпечення на підприємстві відповідних законодавчих, нормативних і організаційно-методичних систем управління прибутком, облік основних механізмів формування прибутку і факторів, що впливають на його розмір, використання сучасних засобів його аналізу і планування.
Висновки
В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:
Одержання прибутку є основною метою діяльності будь-якого підприємства.
Прибуток є: мірилом успіху діяльності підприємства, основою прийняття інвестиційних рішень; джерелом виплат дивідендів, поповнення статутного капіталу, формування резервного капіталу.
Незважаючи на те, що ця категорія є об'єктом економічної теорії і займає основну роль у ринковій економіці, от уже протягом ряду сторіч не змовкають суперечки про її сутність і форми. У підручниках і наукових статтях категорія "прибуток" нерозривно зв'язується з категорією доходу, капіталу, відсотка, помірності, чекання і багатьма іншими. У практичному ж плані прибуток не представляє ніякого секрету і у всіх країнах з ринковою економікою її кількісна величина визначається як різниця між загальним виторгом від реалізації товарів і послуг і сукупних витрат.
Процес управління прибутком підприємства може базуватися на певному механізмі. В структуру механізму управління прибутком повинні входити наступні елементи:
Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу і використання прибутку підприємства.
Ринковий механізм регулювання формування і використання прибутку підприємства.
Державне правове і нормативне регулювання питань формування і
розподілу прибутку підприємства.
Механізм внутрішнього регулювання формується в рамках самого підприємства, відповідно регламентуючи ті або інші оперативні управлінські рішення з питань формування, розподілу і використання прибутку. Так, ряд цих аспектів може регламентуватися вимогою статуту підприємства. Окремі з цих аспектів можуть регулюватися цільовою політикою управління прибутком, що формується на підприємстві. Крім того, на підприємстві може бути розроблена і затверджена система внутрішніх нормативів і вимог з питань формування, розподілу і використання прибутку.
Попит і пропозиція на товарному і фінансовому ринку формують рівень цін на продукцію, вартість залучення кредитів, доходность окремих цінних паперів, середню норму доходності капіталу, тощо. По мірі заглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання формування і використання прибутку підприємства буде зростати.
Прийняття законів та інших нормативних актів, регулюючих формування і розподіл прибутку підприємства, подає собою одне з найважливіших напрямків економічної політики держави. Законодавчі і нормативні основи цієї політики повинні регулювати утворення і розподіл прибутку підприємств в різних формах. До числа основних засобів такого регулювання можна віднести: податкове регулювання; регулювання механізму амортизації основних фондів і нематеріальних активів; регулювання розмірів відрахувань прибутку до резервного фонду, регулювання співвідношення прибутку, що інвестується і що споживається; регулювання мінімальних розмірів заробітної плати та інші.
В нинішній час процес управління прибутком здійснюється безпосередньо суб'єктами господарювання, в залежності від необхідності забезпечення інтересів його власників, менеджерів і робітників і кон'юнктури ринку. При цьому практично відсутній державний механізм формування прибутку підприємства. Навіть концептуально не сформульовані підходи регулювання процесу формування і розподілу прибутку суб'єктів господарювання.
Механізм регулювання прибутком підприємства повинен включати не тільки засоби, що впливають на результати його формування, але й на характер його розподілу.
Розподіл прибутку подає собою процес формування напрямків його подальшого використання у відповідності з метою і задачами розвитку підприємства.
Характер розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів