основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що викорис-товуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її під-систем, робіт і виконавців;

одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи, для якої встановлено мету; розрив між ними є полем «проблем», які треба розв'язати);

загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «по-ле рішень», а також їхній зміст в узагальненому вигляді;

стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідом-лення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на до-сягнення результату.[17,c.96-97]

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:

виправдовують існування, законність організації;

регулюють поведінку організації та її членів;

сприяють розподілу відповідальності між структурними підроз-ділами;

зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середо-вища;

забезпечують основу для конструювання організації та взаємо-дію між окремими її підсистемами.

Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об'єкта, відносно якого формулюється мета.

Зміст мети в управлінні можна проілюструвати за допомогою кількох характеристик (рис. 1.2).

Визначення мети в управлінні — це логіко-аналітичний та емо-ційний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомага-ють вибрати характеристики загальної мети. Цей процес складається з послідовності чотирьох взаємопов'язаних робіт:

визначення закономірних і необхідних характеристик об'єкта управління, відображення їх у меті;

визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об'єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;

визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та включення їх у мету;

розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об'єктивно неможливих обставин і стану об'єкта управління.

Рис. 1.2. Характеристика основних груп факторів, що визначають мету в управлінні

Встановлення цілей — складний та трудомісткий процес, у яко-му поєднуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулю-вання цілей, а також урахування об'єктивних чинників, що відобра-жають ситуацію у середовищі, стан виробничого потенціалу під-приємства та вплив інших об'єктивних факторів.

Рис. 1.3. Роль суб'єктивного сприймання ситуації у визначенні цілей

Крім об'єктивних підстав у визначенні цілей важ-ливе значення має питання: хто саме формулює мету? Мета — це об'єктивно-суб'єктивна категорія, що відбиває як вимоги до фірми з боку конк-ретного стану економічної системи та її окремих «суботочень», так і суб'єктивні уявлення керівників про цілі розвитку фірми (рис.1.3). Суб'єктивне сприймання залежить від низки факторів (про що буде сказано далі), а саме від досвіду роботи, кваліфікації, особис-тих якостей, конкретної ситуації та ін.

Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимо-гам:

реальність, конкретність, досяжність — це означає, що метою не може бути лише досягнення бажаного стану об'єкта, абстракція чи благозвучна банальність. Мета — це результат досліджень і пе-редбачень, початковий варіант рішень, у якому потрібно враховува-ти можливості системи;

вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — це означає, що в цілях має існувати стимулюючий фак-тор, який спонукає виконавців, котрі хочуть досягти високих ре-зультатів та успіху, докладати додаткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;

наукова обґрунтованість, погодженість — це означає, що в меті мають бути враховані об'єктивні закони розвитку середовища та об'єкта управління, збалансовані об'єктивні та суб'єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв'язку та взаємодії;

вимірюваність — це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо. Особливо важливо встановити часо-ві характеристики цілей;

однозначність для сприйняття, ясність — це означає, що, роз-глядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці по-винні розуміти необхідність і доцільність своєї роботи, тоді вони зможуть знецінювати більш досконалі варіанти досягнення цілей;

гнучкість — можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі;

прийнятність — необхідність урахування звичаїв, потреб, ба-жань, традицій та цінностей, що склалися в суспільстві;

відображення змісту діяльності — це означає, що процес ціле-встановлення задає організації загалом, а також окремим її складо-вим (підрозділам і посадовим особам) певний зміст та порядок дій, який має сприяти досягненню цілей.

Прикладом погано сформульованих цілей можуть бути: «Ми на-магаємося бути лідером у галузі» або «Наша мета — вести жорстку конкурентну боротьбу».

Забезпечення вимог щодо цілей управління пов'язано з техноло-гією їхнього формування.

Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає прохо-дження чотирьох обов'язкових етапів:

виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;

встановлення загальної мети організації;

побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);

встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання.

Приклади формулювання мети на різних підприємствах наведені в таблиці 1.1

У зарубіжному менеджменті наприкінці 80-х років цілі для під-приємства встановлювали в межах концепції «бачення», «місії» або стратегічного спрямування, що розвивало концепцію «стратегічного мислення» як основи для діяльності.

Таблиця 1.1

Приклади формулювання мети на різних підприємствах

Невдале формулювання мети | Зауваження до формулювання мети | Більш вдале формулювання мети

Максимізувати прибуток |

Не визначений «макси-мум» — це скільки? Не визначений термін, на який встановлюється мета | У 2001 році досягти при-бутку в 1 млн. грн.

У 1999 році збільшити вит-рати на рекламу на 5 % |

Реклама — це діяльність, яка сприяє (чи ні) досяг-ненню певних результатів Не ясно, чи спроможне це збільшення у досягненні необхідних результатів | У 1999 році збільшити частку ринку, яку обслу-говує підприємство, з 8% до 10% за рахунок збіль-шення витрат на рекламу на 15%

Інтенсифікувати НДПКР і за рахунок цього — ста-ти технологічним ліде-ром галузі |

Невизначеність в основ-них напрямках діяльності, бажання досягти багато чого у багатьох напрямках Галузь може мати велику кількість технологічних