Зовнішній фінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів (контролюючі орга-ни, органи управління, податкові органи, банки, фондові та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у тому числі, і насамперед, кредитори та потенційні інвестори підприємства). Призначення аналітичних матеріалів зов-нішнього аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об'єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, плато-спроможність, динаміка зміни структури капіталу за дже-релами його формування тощо.

Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають [16, с. 289] :

Головна мета аналізу - своєчасно виявити і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знайти резерви поліпшення фінансового стану підприємства [2, с.10, с.12-16].

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

обґрунтованість вибору інвестицій та ін.

Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу.

Необхідними етапами про-ведення аналітичної роботи є [12, с.12]:

розробка програми проведення аналізу (визначення об'єктів і послідовності аналізу, постановка цілі, терміни виконання);

визначення кола інформаційних (обліково-статистич-них, звітних, оперативно-планових) матеріалів, включаючи (якщо це диктується необхідністю виконання програми аналізу) широке залучення даних спеціальних спостере-жень, опитувань, контрольних документів, документів позасистемного обліку; при вирішенні питань на цьому етапі аналітичної роботи виходять з того, що вихідна інформа-ція — це основний фактор якісного проведення аналізу;

розв'язання поставлених аналітичних задач, спира-ючись на використання арсеналу прийомів і методів аналізу та наявну обчислювальну техніку;

підготовка і передача аналітичної інформації, вис-новків, пропозицій, які випливають з неї, за призначенням.

На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.

Методика оцінки фінансової стійкості підприємства

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства. Ефективність управління позиковими коштами полягає в тому, щоб залучати позикові кошти в такій мірі, щоб фінансова стійкість підприємства лишалася якнайвищою.

Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним або покращитися, або погіршитися. Потік господарських операцій, чинених щодня, є, як би мовити, “збудником” визначеного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничних кордонів зміни джерел засобів для покриття вкладення капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням її фінансово-господарської діяльності.

На практиці застосовують різні методики аналізу фінансової стійкості. Досить поширеною практикою є визначення фінансової стійкості за джерелами для формування запасів і витрат. Розрізняють чотири фінансові стани, щодо стійкості.

1. Абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гаранто-вана:

З < ВОК.

Де: ВОК власні обігові кошти: ВОК = ВК- НА. ВК- власний капітал; НА – необоротні активи)

2. Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; пла-тоспроможність гарантована:

З<ВОК+КД.

3. Нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залуча-ються короткострокові кредити та позики; платоспроможність пору-шена, але є можливість її відновити:

З < ВОК+КД+КК.

4. Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

З > ВОК+КД+КК

Проте, як правило, самого вивчення джерел формування запасів та витрат для визначення стійкості фінансового стану не досить. Тому паралельно з цією методикою широко використовують одночасно і цілу систему показників, які так чи інакше характеризують стійкість фінансового стану.

Методологія аналізу ліквідності балансу

Ліквідність балансу визначається сту-пенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'я-зань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають гро-шові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів по-гашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквід-ний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс не-ліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Для аналізу ліквідності балансу статті