Загальний висновок можна зробити про незадовільну діяльність підприємства, про що свідчать зниження ділової активності підприємства та показників рентабельності. Це дозволяє констатувати, загальний стан підприємства як близький до кризового.

Заходи по забезпеченню фінансової стійкості підприємства

Заходи підвищення прибутковості

Як уже вказувалося, дане підприємство належить до збиткових. Слід вказати, що питання прибутковості виходить за межі фінансів, так як включає в себе цілий ряд інших складових підприємства: цінова та збутова політика, маркетинг, технологічна політика тощо. Проте фінансовий аналіз може допомогти виявити ланки в формуванню прибутку (Рис. 3.1), на які необхідно зосередити увагу

Рис. 3.1. Схема формування чистого прибутку

Розглянемо ситуацію з формуванням прибутку даного підприємства (Табл. З.1)

Табл. 3.1

Формування прибутку ВАТ “Промприлад”  |

2000 | 2001 | 2002

Виручка від реалізації | 2565 | 2691,9 | 2907,8

Собівартість продукції | 1748 | 2692,9 | 2353

Валовий прибуток (збиток) | 817 | -1 | 554,8

Інші операційні доходи | 2846,9 | 2776,6 | 2346,1

Інші операційні витрати | 3833,1 | 3608,1 | 3394,9

Операційний прибуток (збиток) | -169,2 | -832,5 | -494

Проценти по кредитам   

Операційний прибуток (збитки) після сплати податків | -169,2 | -832,5 | -494

Позаопераційні доходи | 33,5 | 7 | 8

Позаопераційні витрати | 18,1 | 15,6 | 124,8

Прибуток до оподаткування (збитки) | -153,8 | -841,1 | -610,8

Податок на прибуток   

Чистий прибуток | -153,8 | -841,1 | -610,8

Як видно з таблиці 3.1 на формування прибутку негативно впливають т. зв. “Інші операційні витрати” куди входить цілий ряд ряд витрат не пов’язаних безпосередньо з виготовленням продукції.

Деякі статті витрат (витрати на дослідницьку роботу та розробки) скорочувати не слід, з огляду на специфіку діяльності підприємства, але керівництву підприємства насамперед необхідно приділити увагу своєчасному погашенню заборгованостей по розрахункам, щоб уникнути штрафів, нарахування пені тощо, посилити контроль за адміністративними витратами та і взагалі необхідно переглянути політику витрат в цілому. Адже і витрати, які входять в собівартість продукції також значні. В 2001 році “збій” у формуванні прибутку був присутній уже на стадії формування собівартості. Тому актуальними являються заходи по зниженню собівартості. Сюди входять і вивчення ринку комплектуючих і матеріалів з метою пошуку більш дешевих компонентів, акцентація при нових розробках на зниження матеріаломісткості, встановлення системи відповідальності за перевитрати і ще цілий ряд заходів. Тільки в комплексі вони зможуть змінити ситуацію з прибутковістю підприємства.

Шляхи підвищення ефективного використання основного капіталу

Основний капітал (капітал, направлений на фінансування необоротних активів), для того, щоб ефективно функціонувати повинен “обслуговуватися” певною кількістю оборотного капіталу. На досліджуваному підприємстві відбувається негативна тенденція до постійного росту частки основного капіталу в загальній сумі капіталу підприємства (табл. 3.2).

Табл. 3.2

Зміни в структурі капіталу підприємства   |

2000  | 2001  | 2002

Показник | тис. грн. | доля, % | тис. грн. | доля, % | тис. грн. | доля, % 

Необоротний капітал | 9230,70 | 72% | 9383,70 | 68% | 8864,70 | 80%

Оборотний капітал | 3631,10 | 28% | 4504,00 | 32% | 2247,60 | 20%

За умови збільшення частки необоротних активів, оборотного капіталу недостатньо для повноцінного завантаження виробничих потужностей. Хоча необхідно констатувати, що відбувається паралельне зменшення як основного капіталу, так і оборотного, причому основний капітал зменшується більш швидко (Рис.3.2). Зменшення капіталу наслідок збитковості і згортання господарської діяльності.

Рис. 3.2. Співвідношення оборотних і необоротних активів ВАТ “Промприлад” у динаміці

За таких умов поліпшити використання основних фондів, можна лише збільшивши кількісно оборотний капітал. Проте, як уже вказувалося вище, можливості по залученню зовнішніх джерел фінансування у підприємства обмежені. Отже необхідно шукати внутрішні джерела. Додаткова емісія акцій може розглядатися лише теоретично, так як у випадку відкритої підписки шанси на те, що скільки-небудь значна їх кількість буде реалізована рівні практично нулю внаслідок збитковості підприємства і нерозвинутості фондового ринку. Прямі інвестиції залучити теж навряд чи можливо, так як доступ до інвестиційних ресурсів у вітчизняних підприємств досить обмежений, так як інвестори вкладають кошти в основному у високоприбуткові підприємства.

Через це реальним являється лише шлях зменшення основного капіталу, шляхом продажу частини виробничих приміщень, які можна реалізувати за ціною якщо й не рівною балансовій, то ненабагато нижчою, так як попит на нерухомість у столиці росте. Таким чином можна буде частину необоротних активів перевести у оборотні. Тим більше, що виручені кошти можна покласти на валютний депозит, який буде давати стабільний прибуток і слугуватиме ліквідною заставою, яка дасть можливість отримати підприємству доступ до банківського кредитування. А вже за рахунок банківських кредитів наростити оборотний капітал з тим, щоб максимально завантажити виробництво. Щоправда, справа ускладнюється тим, що контрольного пакета акцій нема, вони розпорошені серед працівників підприємства та сторонніх акціонерів. Але керівництву необхідно докласти всіх зусиль, щоб отримати згоду акціонерів на такий крок.

Ну і звичайно, крім цього необхідно вжити всіх заходів по максимально раціональному використання існуючого необоротного і оборотного капіталу. Всі заходи повинні бути комплексними і включати в собі зміни по більш ефективній і технологічній організації виробництва і більш ефективному управлінні підприємством в цілому і окремими його складовими.

Заходи підвищення ефективного використання оборотних коштів

Як показали проведені дослідження, в оборотних коштах прослідковуються негативні тенденції. Одна з них - зменшення частки оборотних коштів у всій сукупності фінансових ресурсів підприємства уже розглядалася вище.

Інша тенденція – зменшення оборотності дебіторської заборгованості і