Тому питанню управління дебіторською заборгованістю має бути приділена максимальна увага.

Як переконує досвід українських підприємств, що ведуть успішну госпо-дарську діяльність, і більшості західних фірм, дебіторська заборгованість у їхніх активах становить 20—21%. Цей показник (обсяг кредитного продажу) є одним із двох основних чинників, що визначають загальну суму неоплачених рахунків за дебіторською заборгованістю у будь-який період; другим чинником є середня тривалість часу, що минув від моменту продажу до мо-менту інкасації.

Розробка політики інкасації дебіторської заборгованості передбачає вста-новлення на підприємстві чи установі певної системи процедур, пов'язаних із справлянням боргів. До цих процедур можуть входити письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства-покупця, подання до арбіт-ражного суду позову про банкрутство тощо. У системі цих процедур можуть бу-ти застосовані й спеціальні методи прискорення інкасації дебіторської заборго-ваності — факторинг, облік векселів (якщо товарний кредит оформлено векселем) тощо. Слід проявляти певну твердість у фінансових стосунках із позичальниками.

Дебіторська заборгованість клієнтів є, по суті, безпроцентною позичкою покупцям. Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, треба порівняти витрати на утримання на балансі додаткової дебіторсь-кої заборгованості клієнтів із вигодою від приросту обсягу продажу. Якщо ре-зультат такого порівняння дає чистий прибуток, підприємство чи установа може послаби-ти свої розрахункові умови клієнтам.

У процесі управління дебіторською заборгованістю неможливо не зверну-ти увагу на такий фактор, як інфляція. Інфляція виступає джерелом проїдан-ня обігових коштів. Процес інфляції та методи її приборкання вже досить глибоко вивчені в економічній літературі, а тому варто зупинитися лише на тих моментах, що впливають на скорочення обігових активів. Передусім - це затримка коштів від покупця після відвантаження готової продукції.

В договорах з покупцями необхідно зазначати процент за комерційний кредит у вигляді “плаваючої” ставки, залежно від строку погашення дебіторської заборгованості.

Проценти за який нараховуватимуться наступним чином:

Перші три місяці: безпроцентний;

Наступні три місяці – 2% щомісячно;

Кожен наступний місяць – плюс 0,5%.

Так як основна маса покупців розраховується протягом перших трьох місяців, то таке нововведення збереже основну клієнтуру підприємства. Водночас наростаючі проценти протягом наступних місяців дозволять втримати показник по строку погашення дебіторської заборгованості на запланованому рівні 90 днів і перебороти негативну тенденцію до його зростання.

При цьому з’являться додаткові вільні грошові кошти, які підприємство зможе направити на поповнення запасів і розрахунки з постачальниками та іншими кредиторами.

Проте основна проблема – це скорочення оборотних коштів і вирішення її полягає у пошуку додаткових ресурсів для фінансування оборотних активів. Адже за умов, в яких знаходиться підприємство занадто жорстка політика з покупцями може просто привести до втрати існуючих покупців і, таким чином, ще більше прискорити згортання діяльності підприємства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Як показав аналіз фінансового стану підприємства ВАТ “Промприлад”, його фінансовий стан перебуває у стані, близькому до критичного.

На даний момент відбувається згортання ринкової діяльності підприємства, про що свідчить скорочення фінансових ресурсів для своєї діяльності. Платоспроможність підприємства можна оцінити як низьку, через що підприємство має значні труднощі у залучені для свого фінансування зовнішніх джерел, серед яких банківські кредити відсутні зовсім.

В той же час, слід відмітити досить ліберальну політику підприємства у розрахунках з покупцями, про що свідчить зменшення оборотності дебіторської заборгованості при одночасному зростанню її частки в обсягах усіє реалізованої продукції. Ще більше погіршує ситуацію паралельна тенденція до більш жорсткої політики у розрахунках з досліджуваним підприємством його постачальників. Внаслідок цього воно вимушене значну частину поставок отримувати по передоплаті і постійно збільшувати оборотність кредиторської заборгованості. Все це викликає гостру нестачу грошових коштів для фінансування діяльності підприємства.

Тому для підприємства необхідним являється проведення комплексу заходів (і не лише фінансового характеру) по стабілізації фінансового стану.

Робота має провадитися по кільком напрямкам:

зниження собівартості і інших витрат підприємства з метою підвищення рентабельності і прибутковості;

проведення комплексу заходів, направлених на прискорення інкасації дебіторської заборгованості з метою вивільнення частини своїх ресурсів і направлення їх на фінансування своєї діяльності, а не на кредитування покупців;

Проведення заходів по реалізації частини виробничих приміщень (необоротних активів), з метою направлення виручених коштів на збільшення оборотного капіталу. Це дозволить ліквідувати диспропорцію між необоротними і оборотними активами і сприяти більш ефективному використанню останніх;

формування строкового депозиту з частини виручених коштів, що дасть можливість використовувати його у якості високоліквідної застави і отримати таким чином доступ до банківських кредитів.

Паралельно мають бути проведені заходи по реструктуризації системи організації виробництва та управління підприємством. Без цього заходи лише у фінансові сфері не призведуть до поліпшення ефективності використання фінансових ресурсів та поліпшення фінансового стану, а, лише відтягнуть банкрутство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы: Курс лекций. — М.: ИНФРА. — 1998. — С. 64.

Василик О. Д. Теорія фінансів; Підручник. - К.: НІОС. — 2000. — С. 76.

Зятковський І. В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. — 2000. — № 4. - С. 25.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. Посібник. – К.: МАУП. – 2001. – 152 с.;

Ковалёв В. В, Введение в финансовый менеджмент. — Г.: Финансы и статистика. — 2000. -С. 161.

Коробов М.Я. Фінансово-економ.ічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання; — 2000.-С. 267.

Коробовник А.М. Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю// Фінанси України, 2001, №12. Ст. 92-97.

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затв. Наказом Агенства з питань запобігання банкрутству від 23