інвестицій і оперативне планування, і більш просту модель, зроблену на основі аналізу наслідків стратегії підприємства, а також модель, спеціально призначену для аналізу передбачуваних злиттів Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: практические вопросы с анализом деловых ситуаций. – Киев: Издательский дом “Максимум”, 2001. – С.102..
Причина популярності саме таких моделей полягає в їхній простоті і практичності. Вони підтримують зусилля менеджерів, що розробляють прогнозні форми фінансових звітів, полегшуючи й істотно здешевлюючи цю процедуру. Моделі автоматизують значну частину їхньої роботи, що звичайно буває найбільш стомлюючої, трудомісткої і вимагає багато часу.
Розробка програмного забезпечення для таких моделей може здійснюватися командами висококваліфікованих і талановитих програмістів. В даний час для рішення досить складних питань, що виникають у фінансовому плануванні, використовуються стандартні програми, засновані на роботі користувача з електронними таблицями, наприклад, Excel.
Основні проблемні ситуації, які виникають під час практичного здійснення планування розвитку підприємства та пропозиції щодо їх вирішення наведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Проблемні ситуації при здійсненні планування розвитку підприємства та пропозиції щодо їх вирішення
Ситуація |
Пропозиція
1. Формування ефективного бізнесу |
Ефективне використання вже наявних фінансових ресурсів за допомогою раціональної організації виробничого процесу і своєчасне виявлення резервів стійкого розвитку підприємства
Відсутність гармонічного поєднання з головною метою фінансового управління підприємством |
Структуризація цілей і задач управління фінансово-економічною діяльністю. Погодженість і координація задач управління по центрах фінансово-економічної відповідальності
3. Сприйняття процесу планування як зайвого елемента управління підприємством |
Забезпечення взаємозв'язку систем планування, з загальною обумовлених фінансово-економічною стратегією підприємства
4. Пріоритет виробничих планів, відсутність внутрішньої координації структурних підрозділів |
Комплексне управління по центрах фінансової відповідальності і координація їхньої діяльності
5. Відсутність зворотного зв'язку між складовими елементами управління |
Зворотний зв'язок досягається за допомогою контролінгу. Кожна задача менеджера повинна забезпечуватися каналом "зворотного зв'язку", що допомагає контролювати й у разі потреби вносити відповідні коректування
6. Відсутність економічної самостійності структурних підрозділів |
Надання економічної самостійності за допомогою виділення персональних рахунків центрів фінансової відповідальності. Формування здатності оплачувати свої постійні і змінні витрати
Продовження таблиці 4.1
7. Проблеми фінансування підрозділів |
Визначення потреби у фінансових ресурсах, виходячи з обсягів продукції, робіт і послуг, передбачених планами розвитку підприємства. Матеріальна відповідальність - застосування до підрозділу - винуватцю матеріального збитку - санкції у виді зниження його умовного прибутку
8. Орієнтованість процесу управління підприємством на рішення тактичних і стратегічних задач |
Удосконалювання методологічних основ формування і реалізації фінансово-економічної стратегії, що визначає стійкий розвиток підприємства
9. Слабке інформаційне забезпечення процесу управління підприємством, що виявляються в орієнтації при плануванні на зовнішні показники |
Формування й автоматизація обробки інформаційних потоків для цілей тактичного і стратегічного управління процесами фінансово-економічної діяльності
10. Відсутність систем нормування оборотних коштів |
Створення системи нормативного забезпечення. Контролінг витрат по нормах і відхиленням від норм
11. Прив'язка до сформованої системи управління |
Розробка стратегії фінансово-економічної діяльності на основі системного аналітичного підходу
Матеріальний продукт усього процесу планування - комплексний план, що описує стратегію компанії і прогнозує її результати. План формулює цілі підприємства й еталони для оцінки положення компанії. Звичайно він також дає обґрунтування обраної стратегії і пояснення того, як поставлені цілі повинні бути досягнуті.
Основні задачі планування представлені в табл. 4.2
Таблиця 4.2
Основні завдання планування
Задачі планування | Основні виконавці
Проектування перспективи по датам виконання | Керівники підприємства, функціональні відділи,
Організація виконання | Керівники всіх структурних підрозділів, спеціалісти
Контроль виконання | Керівники підприємства, спеціалісти
План - це кінцевий результат. Однак навіть процес його розробки цінний уже сам по собі. По-перше, планування змушує фінансового менеджера розглядати сукупний ефект інвестиційних рішень разом з результатами фінансових рішень. По-друге, планування змушує менеджера вивчати події, що можуть перешкодити успіху компанії і запасатися стратегіями, що розглядаються як запасний засіб реагування у випадку появи несподіваних обставин.
ВИСНОВКИ
Отже в результаті виконання роботи можна зробити ряд висновків. Планування розвитку підприємства має дуже велике значення для його успішної подальшої діяльності.
Планування — це спосіб досягнення мети на основі збалансованості і послідовності виконання усіх виробничих операцій. Це необхідна умова своєчасної підготовки сировини, матеріалів, що комплектують виробів, інструмента, устаткування для виготовлення кінцевої продукції і створення запасів.
Планування на підприємстві має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і водночас на розроблення моделі по-ведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
В результаті планування покращуються можливості підприємства для фінансового забезпечення розширеного кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, що забезпечують платоспроможність і фінансову стійкість підприємства. Ринок дуже вимогливий до якості планування розвитку підприємства, тому що при ринкових відносинах за всі несприятливі наслідки своєї діяльності відповідальність несе безпосередньо підприємство.
Дієвість планування залежить від відповідності плану реальним умовам. Отже, планування в масштабі підприємства має являти собою безперервний процес пристосування до умов, які змінюються, а сама процедура планування бути дуже гнучкою і забезпечувати швидку реакцію на зміну ринкової кон'юнктури.
Основні напрямки удосконалювання методології планування: підвищення науково-технічного і розрахунково-економічного обґрунтування планів; широке застосування системи прогресивних техніко-економічних нормативів і норм, балансових розрахунків; подальше поліпшення системи показників з метою підвищення ефективності виробництва — зниження матеріалоємності і фондоємності, ріст продуктивності праці, збільшення випуску високоякісної продукції, забезпечення постійної і ретельної збалансованості планів.
За кордоном розрізняють два принципові підходи до планування:
оpієнтоване на незмінність планових документів протягом року; пеpегляд планових показників потpебує спеціального pішення керівництва;
орієнтоване на гнучку політику пеpегляду планових показників і змін обсягів фінансування відповідно до зміни ситуації в запланований пеpіод.
Другий підхід згодом одержав більше поширення. Планування напpавлено всередину фіpми, на pозподіл