Основні теорії прибутку

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Основні теорії прибутку”.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з поняттям, сутністю та значенням прибутку.

Основним завданням роботи є вивчення та узагальнення теоретичних, методичних та практичних питань пов’язаних з такою економічною категорією, як прибуток.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що в умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва. Основною метою діяльності будь якого підприємства є отримання прибутку. Враховуючи важливість даної економічної категорії актуальним є дослідження основних теорій прибутку при вивченні курсу „Економічна теорія”.

В роботі розкриті наступні питання:

прибуток як економічна категорія;

побудова моделі прибутку підприємства;

удосконалення механізму формування прибутку в ринковій економіці;

тощо.

При написанні роботи автором використовувались Закони України та інші нормативні акти, підручники, монографії, періодичні видання, наукові статті з питань економічної теорії, економіки підприємства, економічного аналізу тощо.

1. Прибуток як економічна категорія

Прибу-ток — це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупни-ми витратами на її виробництво.

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах еко-номічної відокремленості виробника.

Чистий доход — виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу.

Джерело чистого доходу — додаткова і певною мірою необхідна праця. Оскільки чистий доход є катего-рією розподілу, то його можна також визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати. Внаслідок від-хилення ціни товару від його вартості чистий доход кількісно не збігається з вартістю додаткового продукту. Відокремленість витрат виробника, які набувають форми собівартості, зумовлює відокрем-леність доходу, який набуває форми прибутку.

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання.

А. Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робіт-ника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, роз-кладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підпри-ємця; по-друге — як результат функціонування капіталу.[12,c.232]

Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробіт-ної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна про-дуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.[12,c.232]

За К. Марксом, прибуток — це перетворена форма додаткової вартості. Додаткова вартість т — це функція змінного капіталу f(v), який авансується на робочу силу (тобто v) : т = f(v). Прибуток Р — це функція авансованого капіталу: Р = f(c + v), де с — капі-тал, авансований на купівлю засобів виробництва.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використо-вують теорію трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал. Наприклад, при-буток вони розглядають як доход від використання засобів вироб-ництва (капіталу) та як плату за працю підприємця з управління та організації виробництва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.

Критикуючи теорію факторів виробництва, К. Маркс обгрунту-вав положення, що нову, збільшену вартість створює жива праця. Однак при цьому він показав, що продуктивність праці залежить від технологічної оснащеності праці, родючості, розташування зе-мельних угідь тощо. Разом з оснащеністю праці та родючістю землі, зростає якість праці, отже, за одиницю часу створюється більша вартість. Так капітал і земля сприяють створенню більшої вартості. Величина прибутку, за Марксом, залежить від середньої суспіль-ної норми прибутку. Це означає, що до певної межі прибуток мож-на розглядати як функцію капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу.

(1.1)

де Мр — маса прибутку;

р — норма прибутку;

Ка — розмір авансо-ваного капіталу.

Щодо прибутковості, доходності підприємства, слід відрізняти, по-перше, прибутковість усього підприємства як отримання доходу на весь авансований капітал (відсоткове відношення прибутку до авансованого капіталу), по-друге, прибутковість виробів конкрет-ної партії, тобто отримання доходу на витрати виробництва (собі-вартість) для виготовлення цієї кількості продукції (відсоткове від-ношення прибутку до собівартості).

Загальна прибутковість підприємства визначає норму прибутку як відсоткове відношення прибутку до авансованого капіталу. Якщо прибуток Р — це різниця між ціною і собівартістю, Ка — авансова-ний капітал, то формула норми прибутку буде такою:

(1.2)

Оскільки в колишньому СРСР не існувало ринкових відносин, то відповідним було й ставлення до прибутку. Вважалося, що його можна досягати коригуванням цін і тарифів. Оскільки ціна фак-тично розглядалась як адміністративний норматив, то прибуток був продуктом нормування. До початку 60-х років панувала думка, що в ціну достатньо закласти рентабельність як відношення прибутку до собівартості на рівні 4—5 відсотків. Згідно з цим здійснювалось ціноутворення на практиці. У 60-і роки в централізовану ціну поча-ли закладати рентабельність до 15 відсотків.[12,c.233]

В умовах сучасної світової ринкової економіки прибуток і нор-ма прибутку є головними орієнтирами і водночас показником ста-ну виробництва, критерієм його ефективності. Норма прибутку показує ефективність використання всього капіталу, ступінь його зростання.

У такому випадку прибуток виступає не тільки як надлишок над витратами, а і як приріст авансованої вартості, тобто відображає процес створення нової вартості.

Прибуток — це результат дії багатьох факторів сфери вироб-ництва, розподілу і обігу. В умовах вільної конкуренції при незмін-ній нормі додаткової вартості норма прибутку може знижуватись або підвищуватись залежно від будови капіталу, швидкості його обороту та економії на постійному капіталі. Факто-ри, що впливають на норму прибутку (з