Розміщення агропромислового комплексу світу

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – «Розміщення агропромислового комплексу світу».

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сутністю, сучасним станом, проблемами та перспективами розміщення і розвитку агропромислового комплексу світу

Також метою написання курсової роботи є поглиблення теоретич-них і практичних знань з РПС та вироб-лення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практи-чних завдань.

Основними завданнями при написанні курсової роботи стали:

вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань розміщення АПК світу;

проведення всебічної діагностики ситуації із застосуванням сучасного інструментарію;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що світовий АПК являє собою складну   систему інституціональних структур і економічних відносин між суб'єктами, що хазяюють, який забезпечує виробництво та рух продовольчих товарів між їх виробниками і споживачами  в країнах світу.  АПК поєднує всі інституціональні елементи ринкової системи, у тому числі виробничі, торговельні, фінансові, митні, транспортні, страхові й інші структури, а також законодавчі нормативно-правові положення, що визначають правила їхньої взаємодії.

В роботі розкриті наступні питання:

сутність, структура і значення агропромислового комплексу;

основні передумови розвитку і фактори розміщення агропромислового комплексу світу: історичні, природні, соціально-економічні, демографічні;

сучасні особливості розвитку агропромислового комплексу;

територіальна організація агропромислового комплексу;

продукція агропромислового комплексу у внутрішній та зовнішній торгівлі;

проблеми розвитку агропромислового комплексу.

При написанні курсової роботи автор використовував нормативні документи, державні та міжнародні Програми присвячені питанням розвитку експортного потенціалу України та розвитку торгівлі в рамках СОТ та Євросоюзу, монографії, підручники, періодичні видання, аналітичні статті, довідники з розміщення продуктивних сил, питань зовнішньої торгівлі, інформаційні матеріали різних Міністерств та відомств, матеріали веб-сайтів інформаційних агентств тощо.

Робота може бути використана студентами, викладачами та іншими фахівцями з РПС, менеджменту ЗЕД, міжнародної економіки в якості довідникового та аналітичного матеріалу.

1. Сутність, структура і значення агропромислового комплексу

Сільське господарство займає виняткове місце в житті будь-якого суспільства, тому що саме тут виробляється більша частина продуктів харчування, наявність яких є самою першою умовою життя людини.[5]

Сучасне сільськогосподарське виробництво неможливо представити відособленим, ізольованим, таким, що розвивається і функціонує поза національною економікою. У реальному житті воно базується на міжгалузевій виробничій кооперації, що пов'язує сільське господарство і поєднані з ним галузі економіки, що:

з одного боку, представляють сільському господарству засоби виробництва, усі необхідні технічні умови виробництва;

з іншого боку, переробляють сільськогосподарську сировину і надають  споживачу готові до споживання продукти харчування.

На основі такої взаємодії різних галузей виникає агропромисловий комплекс (АПК). Що ж таке АПК?

АПК — це функціональна багатогалузева підсистема, що виражає взаємозв'язок, взаємодію сільського господарства і поєднаних з ним галузей економіки по виробництву сільськогосподарської техніки, сільськогосподарської продукції, її переробці і реалізації.[5]

Формування АПК пов'язане з переходом сільського господарства до машинної стадії виробництва, що значно поглибила і розширила технологічні і функціональні зв'язки сільського господарства з іншими галузями національної економіки.

Практично всі галузі національної економіки прямо або побічно беруть участь у функціонуванні АПК, що включає три сфери.

I. Виробництво засобів виробництва для сільського господарства АПК.

П. Власне сільське господарство.

III. Переробка і реалізація готової продукції.

Найважливішою складовою частиною АПК є продовольчий комплекс (ПК), до якого не входять галузі переробки сільськогосподарської сировини не харчового призначення.

Поняття ПК широко поширено стосовно економіки країн Західної Європи, де власно кажучи відсутнє виробництво власне технологічної (технічної) сировини: бавовни, льна й інших. У США на частку ПК приходиться велика частина всієї продукції, виробленої АПК.

Матеріальною основою формування АПК (ПК) є:

1) поглиблення суспільного поділу праці;

2) безупинно розширюється процес виробничо-технологічного кооперування сільського господарства з іншими галузями національної економіки.

В даний час безпосередній виробник сільськогосподарської продукції (наприклад, фермер), як правило, не доводить до повного ступеня готовності до споживання свою продукцію.

Сільське господарство в умовах машинної стадії виробництва не може обходитися тільки власними засобами виробництва. Положення сільського господарства в АПК (ПК) характеризується відносинами залежності від корпорацій як в області промислового виробництва, так і в області торгівлі.

Чим більше розвинута міжгалузева кооперація, тим менше частка сільського господарства у вартості кінцевого продукту АПК (ПК).

Найбільш потужний АПК сформований у США, кінцева продукція якого складає 12% від ВНП; у той же час частка продукції власне сільського господарства США у ВНП складає лише 1,5%.[5]

Високий ступінь розвитку американського АПК обумовлений рівнем розвитку всієї економіки, у тому числі і самого сільського господарства:

1) поглибленням поділу праці;

2) перерозподілом функцій між сферами АПК;

3) індустріальним розвитком сільського господарства.

Індустріалізація сільського господарства відіграє ключову роль у якісних процесах в АПК і економіці в цілому. Вона веде до:

скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві;

зменшення нетоварної частини продовольства, що споживається сільським населенням;

збільшення частки міського і несільськогосподарського населення;

переходу функцій по приготуванню їжі з домашнього господарства в сферу громадського харчування на промисловій основі.

Частка зайнятих у ПК США в загальній чисельності працюючих складає 12%, а в сільському господарстві —усього 3%.[5]

У країнах Західної Європи, на відміну від США, формування ПК відбувалося не тільки в рамках національної економіки, але і на основі світогосподарських зв'язків. Це обумовлено тим, що країни Західної Європи не забезпечують себе цілком не тільки сільськогосподарською сировиною, але і необхідними засобами виробництва. В той же час найбільші західноєвропейські харчові корпорації здійснюють свою діяльність і за межами національних границь (приклад — швейцарський концерн «Нестле»). В основному ж, ПК тут функціонує в рамках ЄС.

Що стосується АПК України і інших країн СНД, то їм властива, насамперед, деформована, незбалансована галузева структура, а також гіпертрофія екстенсивного розвитку сільського господарства, частка продукції якого у вартості продукції