3 розвитком науково-технічного прогресу зростають і розміри фермерських господарств, обсяги виробництва, потреби в капі-талі, витрати на матеріально-технічні ресурси, ціни на землю. З цих причин деякі ферми зазнають труднощів, і їм дедалі важче забезпечувати рентабельність виробництва.

Високим економічним досягненням фермерських господарств розвинутих країн сприяють різні фірми та кооперативи: поста-чальницько-збутові, впроваджувальні, посередницькі, з переробки продукції, банки та ін. На частку закупівельно-постачальницьких кооперативів у країнах ЄС припадає до 50 % обсягу поставок товаровиробникам необхідних засобів виробництва. В таких дер-жавах, як Норвегія, Фінляндія, Швеція, цей показник дорівнює близько 60 %, у США — 76%. Основою кооперативної поста-чальницької діяльності є забезпечення мінеральними добривами і кормами. У ряді держав кооперативам належить істотна роль у постачанні фермерів насінням тощо.

Основні типи кооперативів, що діють у США, можна поділити на три групи: маркетингово-закупівельні, постачальницькі та сер-вісні. Із загальної кількості кооперативів 51 % займається в основ-ному маркетинговою діяльністю, 37 % — діяльністю постачаль-ницького характеру, 12 % забезпечують фермерів необхідними послугами. Через кооперативи в США реалізується 81 % молока, 36 % бавовни та насіння цієї культури, 38 % зерна та насіння олійних культур, 18 % фруктів і овочів, 8 % великої рогатої худоби. В середньому З0 % усієї сільськогосподарської продукції збува-ється через кооперативи. Постачальницькі кооперативи на 45 % забезпечують фермерів добривами, на 43 % паливом, на 28 % хімікатами, на 20 % кормами, на 14 % насінням.[25]

4. Територіальна організація агропромислового комплексу

Головною галуззю сільського господарства є рослинництво. Ос-нова рослинництва — зернове господарство. Зернові культури ста-новлять найважливішу групу продовольчих культур, які дають зерно — основний продукт харчування людини, корми для сільськогосподарських тварин і сировину для багатьох галузей промисловості.

Зернові культури займають майже половину посівних площ світу (720 млн. га), а річне збирання зерна у світі становить 1,8— 1,9 млрд. т. Головні зернові культури — пшениця, кукурудза, рис — забезпечують 3/4 світового виробництва зерна. Провідні ви-робники пшениці у світі—США, КНР, Індія, Франція, Канада, Австралія, Казахстан, Росія, Україна. Основні райони вирощуван-ня кукурудзи — Північна та Південна Америка. США є ви-робником до 50 % світового врожаю кукурудзи. Значні врожаї збирають у Китаї, Бразилії, Мексиці, ПАР. Рис як головна продовольча культура більш ніж половини населення Землі вирощу-ється переважно на затоплених територіях. Понад 90 % світових посівів рису знаходиться у країнах Азії, в тому числі близько 60 % в Індії та Китаї. За рівнем його виробництва виділяються Китай (36 %), Індія, Індонезія, В'єтнам, Японія, Бангладеш, Таїланд, Філіппіни.

У країнах помірного клімату для фуражних і частково продо-вольчих потреб вирощують ячмінь. Він поширений в Україні, Росії, Китаї, Чехії, США, Канаді. Овес вирощують у Росії, Польщі, Франції, Великій Британії, близько 50 % його посівів —* у США й Канаді. Жито поширене в Росії, Білорусі, Польщі, ФРН, Франції. Із зернобобових зернових культур найбільш популяр-ними є соя (в основному в США, Китаї, Бразилії, Індонезії), горох (у Європі, Азії, Африці тощо).

Технічні культури (цукрову тростину, бавовник, каучуконоси, виноград, чай, каву, какао) вирощують в екваторіальному, тро-пічному і субтропічному поясах. У помірному поясі поширені льон-довгунець, соняшник, соя, цукрові буряки. Найважливішу технічну культуру —бавовник —вирощують переважно в країнах, що розвиваються (Індія, Пакистан, Бразилія, Єгипет, Туреччина). Основні виробники бавовни-волокна — Китай, Узбекистан, Тад-жикистан, США; джуту — Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка. Більше половини вирощуваного в світі цукру отримують з цукрової трос-тини (Куба, Мексика, Бразилія, США, Аргентина, Індія, ПАР, Єгипет).

Головні райони виробництва цукрових буряків — СНД, Поль-ща, Чехія, Словаччина, ФРН, Франція, США. З олійних най-більше культивують соняшник (Росія, Україна, Болгарія, Арген-тина, Уругвай) та сою (США, КНР, Росія, Бразилія).

Основними експортними товарами країн, що розвиваються, є чай (Індія, Шрі-Ланка), кава (Бразилія, Колумбія, Мексика, Індія, країни Східної Африки), какао (Бразилія), арахіс (країни Азії, Африки, Америки), олійна пальма (Конго, Індонезія, Малайзія).

Важливою галуззю сільського господарства є тваринництво. Воно розвинуте в усіх регіонах світу. Ця галузь дуже різноманітна за складом, напрямами (м'ясне, молочне, вовняне тваринництво), рівнем інтенсивності та продуктивності. Тваринництво забезпечує населення продуктами харчування (молоко, масло, м'ясо, сало, яйця та ін.), легку і харчову промисловість — сировиною (вовна, шкіра, м'ясо, молоко та ін.), дає живу тяглову силу (коні, воли, осли, мули, верблюди, олені), деякі корми (кісткове борошно та ін.)., лікарські засоби (гормони, сироватки) та органічні добрива.

Провідна ділянка тваринництва — скотарство. Світове пого-лів'я великої рогатої худоби становить 1,3 млрд., у тому числі 225,3 млн. корів. Близько 35 % світового поголів'я зосереджено в Ази, головним чином в Індії та Китаї; більше 17 % —у Південній Америці, переважно в Бразилії, Аргентині і Колумбії; близько 15 % — у Північній Америці, з них майже 2/3 у США; 14 % — в Африці (Ефіопії, Судані, ПАР, Нігерії); 15 % —в Європі (Фран-ція, ФРН, Польща, Україна); близько 2 % — в Австралії. 97 % світового поголів'я буйволів зосереджено в Азії.

Свинарство розвинуте в Європі, Азії, Північній Америці, в районах з інтенсивним землеробством. Поголів'я свиней стано-вить понад 850 млн. Майже половина його зосереджена в Азії, в тому числі в Китаї (перше місце у світі). Серед інших країн за рівнем свинарства виділяються США, Бразилія, ФРН, Данія, Франція, Велика Британія, Нідерланди, Угорщина.

Вівчарство як галузь тваринництва, що займається розведен-ням овець з метою одержання продуктів харчування і сировини