сферу охорони здоров'я щорічно витрачається більш 8% ВВП, що вище за середній рівень по ЄС. У реальному численні державні витрати на один хворого складають 320 євро (найнижчий рівень у Євросоюзу). У країні 50 тисяч наркоманів, що в співвідношенні до загальної чисельності населення приблизно відповідає положенню з наркоманією в Нідерландах і Франції. На профілактику наркозалежності і реабілітацію хворих витрачається 0,12% ВВП. Це вище, ніж у середньому по Євросоюзу.
Економічно активне населення складає 50%. У промисловості працює 32,6% зайнятих, у сфері послуг – 55,6%, у сільському господарстві і рибальстві – 11,8%. Офіційно встановлена тривалість робочого тижня – 40 годин , однак вона варіюється по різних галузях. За даними профспілок, 60% промислових робітників мають робочий тиждень 35-40 годин, 35% - 40-45 годин, 5% - менш 35 годин (неповна зайнятість).
Відносно невисокий рівень безробіття, у 1999 році – 4,7%. У Євросоюзу це 5 місце після Люксембургу (2,7%), Нідерландів (3,1%), Австрії (4,2%) і Данії (4,3%). Разом з тим, низьке безробіття має свою зворотну сторону. Близько 80% зайнятих в економіці не одержали повної середньої освіти (у ЄС цей показник дорівнює 33,,6%), 40% мають лише початкову освіту, а вищу – менш 10%. Це одні з найгірших даних по ЄС.
Відповідно вартість португальської робочої сили також найнижча в ЄС. Середній заробіток у промисловості складає 6 євро в годину (у Греції – 9, в Іспанії – 13, у Великобританії – 15, у середньому по ЄС – 17 євро). До початку 1999 року середньомісячна зарплата досягла 135 тисяч ескудо (375 євро). При цьому різниця в оплаті чоловічої і жіночої праці складає 200 євро. Вище за середні заробітки у фінансовій сфері (280 тисяч ескудо), на підприємствах ПЕК (260 тисяч), на транспорті й в обробній промисловості (200 тисяч), у державному апараті (155 тисяч); нижче – у сферах освіти (130 тисяч), охорони здоров'я (110 тисяч) і в аграрному секторі (90 тисяч ескудо). Офіційно встановлений рівень мінімальної місячної зарплати – 61,3 тисячі ескудо (306 євро), а також найнижчий серед країн ЄС (в Іспанії – 416 євро, у Греції – 458, у Великобританії – 920). Прожитковий мінімум у Португалії – 230 євро. По розрахунком Євростата, одержуючи мінімальну зарплату в Португалії, працівнику потрібно відробити 36 годин, щоб забезпечити себе споживчим кошиком з 30 основних видів товарів на 50 євро. В Іспанії цей показник дорівнює 24 години, у Франції – 13 годин.
Португальська нація, як і більшість народів європейських країн, належить до числа старіючих. У країні нараховується 2,4 млн пенсіонерів. Мінімальний розмір соціальної пенсії (при робочому стажі не менш 14 років) у Португалії з 1 грудня 1999 року складає 34 тисячі ескудо (170 євро). Існуюча система державного пенсійного забезпечення не відповідає потребам суспільства, тому здійснюється поступовий перехід до змішаної структури фінансування пенсійних фондів, як за рахунок податкових відрахувань, так і по системі індивідуальних пенсійних полісів.
Незважаючи на значний ріст середнього рівня добробуту більшості португальців за останні роки, 24% громадян живуть за рисою бідності (їхній місячний доход не перевищує 60% від середнього рівня зарплати в країні), що є гіршим показником по ЄС (у Греції й Ірландії – 21%, у Великобританії – 20%, у Нідерландах – 10%). Доходи 10% найбільш забезпечених громадян країни перевищують доходи 10% найменш забезпечених майже в 10 разів. Індекс соціальної нерівності («індекс Джині») у Португалії найвищий по ЄС – 0,39 (Греція – 0,34; Іспанія – 0,32; Німеччина – 0,27). Той факт, що близько 35% бідних мають роботу, що не дає їм мінімальних засобів до існування, зайвий раз свідчить про неблагополучну соціально-економічну ситуацію. Іншою причиною такого положення з бідністю в Португалії є невисокий рівень ефективності державної соціальної програми підтримки незаможних.
Стан екології в країні оцінюється більшістю фахівців як відносно благополучне, хоча є проблеми по окремих регіонах (ерозія ґрунтів, вивітрювання і т.п.). Португалія – одне з держав ЄС з найменшим обсягом викиду шкідливих речовин на душу населення, зокрема СО2 – 4,5 т. (у 1973 р. – 1,5 т.). Державні витрати на екологію складають 0,7% ВВП, що близько до середньоєвропейських показників. У той же час лише 65% відходів виробництва і життєдіяльності людини піддаються очищенню і переробці (у середньому по ЄС – 85%).
Відповідно до прийнятого ООН «індексом людського розвитку», по якості життя Португалія зайняла в 1999 році 28 місце у світі ( у 1998 – 33, а в 1993 – 42), уступаючи усім без винятку країнам ЄС, у тому числі і близької до неї за рівнем розвитку Греції (27 місце).
3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу території.
У 1998 році енергетичний баланс Португалії виглядав у такий спосіб: виробництво електроенергії 33,5 гвт.ч., з них – 34,5% приходиться на частку ГЕС, 35% - ТЕС на куті, 21,5% - ТЕС на мазуті, 9,05% - ТЕС на природному газі. Національні гідроенергоресурси використовуються на 65%, і їхнє подальше освоєння утруднене через можливий негативний вплив на екологію внутрішніх районів. Португалія не має власних запасів вуглеводородної сировини і цілком покриває свої потреби в ньому за рахунок постачань із країн Північної Африки, Близького Східу, Карибського басейну, Нігерії, Анголи. До 90% споживаного вугілля імпортується з Колумбії.
Стан металургійної і машинобудівної галузей у 1999 році відбивало економічну політику уряду країни, спрямовану на погоджене з ЄС