«Ліжнаве» – донедавна одне з найбільших судноремонтних підприємств у Європі з відносно сучасним науково-технологічним потенціалом, у 2000 році припинило своє існування. Урядовою програмою до 2005 року на місці судноремонтної верфі передбачене будівництво ділового центра.

У 2001 році на базі двох підприємств «Ліжнаве»: Margueira і Mitrena, планувалося створити два в місті Сетабуле (Mitrena-Setubal). У 2000 році в порядку модернізації верфі здійснене фінансування програми Mitrena-2000 у 82,4 млн доларів. Ця міра дозволила до кінця 2001 року оснастити підприємство необхідним устаткуванням, підвищити його конкурентноздатність по ремонті танкерного флоту. Половина з виділених засобів (близько 44 млн доларів) підуть на реконструкцію докової системи (спорудження гідроліфта, що істотно розширює її здатності).

Економічні результати як у суднобудуванні, так і в судноремонті не мали істотних тенденцій до поліпшення. По оцінках португальських фахівців, галузь має потребу в термінових і корінних заходах для реконструкції і модернізації. За десять останніх років рибальський флот Португалії зменшився майже на 50%, що за той же період викликало зниження завантаження судноремонтних верфей на 30%. Крім цього, галузь відчуває серйозну конкуренцію з боку іспанських підприємств, а також більш могутніх суднобудівних держав Японії і Південної Кореї, темпи економічного росту яких у даних областях значно перевершують португальські.

У секторі будівництва і ремонту маломірного рибальського і портового флоту в 1999 році змін не відбулося. За рік будується 30-35 судів. Зберігає свою життєздатність одне з найстарших підприємств у Європі по будівництву дерев'яних рибальських судів – у місті Віла-Конде, біля міста Порто.

Основною причиною тривалої кризи суднобудівної промисловості Португалії є повільний розвиток інфраструктури технологічної підтримки. Недостача кваліфікованих кадрів є причиною відсутності нових сучасних національних проектів, а низький рівень науково-технічного і технологічного розвитку галузі – в зростаючої з кожним роком залежності від іноземних технологій.

4.2. АПК.

Придатні для землекористування площі від загальної території Португалії (9,18 млн га) включаючи архіпелаг Азорськіх островів і острів Мадейра, складають 55% (5 млн га) з тенденцією до зменшення, зв'язаної з розвитком інфраструктури країни.

За даними Національного інституту статистики в сільськогосподарському обороті задіяно 4 млн га земель, що по способі землі використання поділяються на: сезонні культури (зернові, овочеві і т.д.) – 32,5; постійні культури (садові, виноградники, посадки маслинових дерев) – 18,6; постійні пасовища – 25,9; присадибні ділянки – 0,5; землі під паром – 22,5.

Протягом останніх десяти років у сільському господарстві Португалії відбувається серойзна інфраструктурна перебудова, що виражається в укрупненні господарств: їхня кількість зменшилася на 30% при незмінній площі оброблюваних земель. Це прямо зв'язано з проблемою конкуренції в сучасних умовах. З 1989 року по 1999 рік середній наділ господарства збільшився з 6,7 до 9,3 га (збільшення на 40%). Практика залишення земель охопила в основному аграріїв, у власності яких було менш 5 га землі. У 2000 році в сільськогосподарському виробництві зайнято 8,2% працездатного (5136 тисяч чоловік), чи 4,2% усього населення країни, що складає 10015 тисяч чоловік.

Крім того, сільське господарство в меншому ступені стало бути прерогативою чоловіків, число жінок – одноосібних власників складає вже не 15, а 23%.

Скоротилося також число тваринницьких господарств. При поголів'ї на рівні 1989 року число голів у середнім господарстві зросло на 100% (велика рогата худоба – з 6 до 13 голів, дрібна рогата худоба – з 28 до 41).

Частка сільськогосподарського виробництва і зв'язаної з ним переробної промисловості в загальному обсязі ВВП складає 8-10%. При цьому у вартісному вираженні весь обсяг сільськогосподарського виробництва (у %) розподіляються: тваринництво і птахівництво – 51,4 (у т.ч. велика рогата худоба) – 7,1; свині – 13,1, вівці і кози – 5,9, птахи – 4,5, продукція переробки – 20,2. Рослинництво – 48,6, у т.ч.: зернові – 4,4, овочеві – 12,3, фрукти і цитрусові – 11,1, вино – 10,9, оливки і маслинова олія – 2,7, продукція переробки – 7,2.

Тваринництво і птахівництво. Обсяг виробництва у вартісному вираженні протягом останніх трьох років складає 2,2-2,6 млрд доларів у межах квот, установлених ЄС.

Система квотування ставить виробників у досить скрутне положення. У країні проводилася політика концентрації молочної промисловості і прискореної ліквідації дрібних господарств.

Тваринництво в країні в значній мірі ґрунтується на місцевих породах, звичних до клімату і кормової бази. Увезені з Європи племінні тварини використовувалися для селекційної роботи.

Основна проблема тваринництва і птахівництва полягає в забезпеченні повноцінною кормовою базою, тому що калорійність паші дуже низька. У посушливий період (а також у нагорній частині, де узимку випадає сніг) годівля здійснюється комбікормами, для виробництва яких використовуються вирощувані в країні зернові з додаванням рибного і кісткового борошна, протеїнів і мінеральних добавок. Щорічно Португалія робить близько 4 млн тонн комбікормів, а при необхідності близько 0,1 млн тонн закуповує в Іспанії.

4.3. Транспорт.

Про пріоритетність даного напрямку свідчать обсяги